Новий роман Марини Макущенко «Мир між світами» — це містична історія хлопця, який дізнається про свою особливу роль у стосунках людей і природи. Книга написана у жанрі еко-фентезі і в сюжеті багато лісу з його проблемами і потребами (загалом авторка за побутом і пригодами дітей приховала в цій казці для підлітків 14 екологічних челенджів — знайдете їх всі?) 

Події роману «Мир між світами» розгортаються десь у лісах на Волині. Але прототипом книжкового лісу став ліс на Київщині, улюблене місце відпочинку авторки та її родини. Відео з атмосферою цих місць переглядайте на YouTube за цим посиланням. А про те, як авторка Марина Макущенко обрала жанр еко-фентезі і в чому його актуальність для сучасного читача — вона розповідає у своєму блозі:

  

У «Мир між світами» вплелося багато моїх світів. Моя історія вишивання реліквії, мої телевізійні проєкти і відрядження по селах, мій локдаун і мої мрії про ткацький верстат і подорож з донькою до моря в Бердянську.

Все це стало тлом для історії Мира. Для його болючого виходу з дитинства, в якому він все контролював і волів закривати двері в невідоме, до підліткового дуркування і сміливих намірів жити. Для історії про вибір, на який ми здатні лише коли приймемо, що вибору немає. Історії про особливого і розумного хлопця. 

Фентезі — це стежка, якою я люблю приводити персонажів до читача. А ось еко-фентезійним роман став теж завдяки обставинам, якими я кілька років жила особисто і професійно. З 2017-го наша родина мешкає у селищі на Київщині. Верхівки лісу, який я бачу з мого робочого півідконня (з якого я і зараз пишу цей текст) — на тій само відстані, що і від вікна Мира. Однак між ним і лісом — мальовничий яр, а мене відділяють від перших дерев сусідські подвір’я. 

Тут, де ми — туристична місцина, а це означає, що тут гарно і брудно водночас. Саме тут наша родина почала героїчно сортувати сміття, ми створили компост, влаштовували плогінг-прогулянки до озер, експериментували з конструкціями годівничок і звели готель для комах в саду. У доньки були улюбленці в лісі: дерево «Дракон» (на ньому ми нюхаємо хвойну смолу на відео) і будиночок високо в гілках. Згодом, той будиночок чи то знесло вибуховою хвилею, чи солдати розібрали для своїх потреб, а ось на Дракона вона і зараз вилазить.

Стільки лісу навколо і в думках, що я не могла пройти повз це творчо. Разом з командою телеканалу 1+1 у 2021 році я зняла цикл сюжетів «Природний відбір» про еко-тренди у повсякденному житті українців і приблизно тоді ж я почала будувати світи Мира. 

Війна відсунула моду на еко-френдлі на якісь задвірки потреб. Але вона не знищила саму проблему. Навпаки. Тепер 40% всіх лісових пожеж — через обстріли росіян, і через це у повітрі опинилося майже 55 мільйонів тонн викидів. Тільки на сьогодні війна нашкодила нашому довкіллю на 2 мільярди гривень. Ці цифри ростуть щодня і наступні покоління дітей не матимуть іншого вибору, як боротися за своє виживання. Однак, вже зараз вони роблять вибір… робити щось. Еко-трендам мало місця в інфопросторі, але я особисто знаю, що екологічні гуртки і центри юннатів зараз у найвищому запиті серед дітей і підлітків. Близько 1 мільйона гектарів лісу знищено на окупованих територіях. І що роблять діти, яким вдалося виїхати? Вони вирощують саджанці дерев на тих ділянках, які їм виділили на Закарпатті, у Британії… або хоча б у себе на підвіконні. З мрією пересадити їх зміцнілими у свою землю. Для сучасних дітей бути еко — це бути патріотом України. 

Я щаслива, що зараз мій роман піде до своїх читачів. Хоча у ньому немає російсько-української війни, там є боротьба, близька сучасним дітям. За себе, за природу і за майбутнє. А ще це казка, наприкінці якої є вихід у реальність, і герой, зміцнілий і впевнений — повертається у той світ, який сам собі обирає. Чого я бажаю і собі, і усім читачам.