Це вже мій третій ілюстрований записник-планувальник. Два попередні вийшли іще до повномасштабного вторгнення, під назвою «Мій квітучий рік». А минулого року не було в мене внутрішнього ресурсу малювати його і не було розуміння, чи доречно його видавати, бо квіти втратили свої кольори. Проте я отримала багато відгуків і натхнення робити новий планувальник, тож відчула, що зараз нам усім потрібно робити речі, які нас підтримують.

Є в мене таке улюблене заняття для заспокоєння й умиротворення — малювати аквареллю квіти. Може, тому, що квіти я люблю, особливо, коли вони ростуть і квітнуть, ніким не зрізані на букети. Ті квіти в садках, на городах чи паркових клумбах мають багато сили і власної гідності. Так впевнено вдивляються в небо іриси, не зламані грозою, так відчайдушно пахнуть пізні троянди в осінніх садах. Ми також схожі на квіти. Хтось на сонях, завжди відкритий до сонця, готовий увібрати в себе усе тепло, все проміння, яке може не лише погладити, а й спалити. Хтось — тонкий і згорнутий у майже непомітну квіточку, як матіола, що відкривається лише літньої ночі й обдаровує п’янким ароматом того, хто її помітить. Є стійкі чорнобривці, що міцно тримають свої кучері у жовтогарячих чупринах. А є мак, не захищений ні від спеки, ні від дощу, готовий щомиті облетіти червоними прозорими пелюстками від подиху вітру. Ми всі — то квіти перемоги. І дуже зараз важливо бути особливою незламною квіткою. І триматися за своє коріння, і плекати свої пелюстки. Вірити, жити, допомагати. Ми несемо на собі стільки різних відповідальностей, не втрачаючи легкості і граційності. Нам інколи нестерпно бракує сили, уваги, ресурсу. Але ми знаємо, що в нас нема такої опції — просто бути слабкими. Принаймні зараз, коли нашу перемогу ще треба вибороти. Тож бажаю кожній і кожному планувати Перемогу, і бажано, щоб до Перемоги було якомога менше списаних сторінок. 

 

Мар’яна Савка