Фото: Еспресо

Авторська колонка Мар`яни Савки,
головної редакторки і співзасновниці «Видавництва Старого Лева».

Дописую цю колонку перед презентацією антології «Війна-2022» у Варшаві, куди приїхала разом із сином. Він нікуди не виїжджав цього року зі Львова, найгірше, що навіть свій день народження, 19 лютого, він не встиг відсвяткувати з однокласниками, бо в цей день святкувала ще одна дівчинка і вирішили його свято перенести на 26 лютого. Але 24 сталося те, що сталося, і відтоді ми живемо в режимі очікування перенесеного свята. Зате в його житті з’явилися нові скіли – швидко взяти рюкзак безпеки, перевзутися і пройти в укриття, ну або ще робити уроки при світлі лед-лампи. Він у перші дні війни віддав мені свої назбирані не за один рік кишенькові гроші «на волонтерку». Так зробив не тільки він: кожна дитина в нашій країні і кожен свідомий дорослий усі ці понад 300 днів думають про одне: як допомогти своїй країні і прискорити перемогу. Якось я спитала його, чим зараз живуть діти. Він відповів дуже просто: діти живуть війною. Це було про всіх нас, не лише дітей. Бо що б ми не робили, що б не створювали, чому б не раділи, ми все одно живемо війною. 

Війна прийшла до кожного, бо всі ми в одному домі. З 24 лютого ми живемо в режимі стиснутих емоцій, ніби притискаємо долонею серце, щоб не надто сильно калатало, щоб не вилетіло. На самому початку ми, як і всі, не знали, що робити, наші книгарні-кав’ярні закрилися, як і практично всі офлайнові книгарні в Україні, ми пішли на дистанційну роботу, призупинили більшість проектів. Було ясно тільки одне – треба підтримувати військо. Відправили чималу суму у фонд «Повернись живим», почали волонтерити для Харкова, де знаходяться наші колеги-друкарі. На якийсь час офіс перетворився на склад коробок з госпітальними ліками. Що далі? 

А далі виявилося, що головне – робити те, що вмієш найкраще. І бути ресурсом для інших. У цей рік немилосердних втрат і тяжких випробувань наші прекрасні люди довели цілому світові, що українці борються до кінця за свої цінності. І що книжка для них – це також важлива цінність, артефакт культури, який тримає на плаву, дозволяє триматися в координатах своїх важливих звичок, в координатах нашої нормальності. 

Хай лишень хтось скаже, що українці – нація, яка не читає. Це неправда. Потреба в книжках – це найпрекрасніший маркер здорового суспільства, яке візуалізує майбутнє. 

Коли в перші місяці вимушеної евакуації величезна кількість жінок із дітьми опинилася за кордоном, то одним з найважливіших запитів був запит на дитячі книги. Спершу видавництво передавало книги безкоштовно, але досить швидко волонтери з-за кордону стали купувати наші книги для українських діток – то був водночас процес промоції українських книжок в багатьох країнах світу. Окрім того, ми передали чимало макетів наших книжок, з яких іноземні видавці видрукували книги для безкоштовної передачі в українські осередки біженців за кордоном. 

Завдяки зусиллям ініціативних людей та інституцій в Україні та за кордоном наші книжки з’явилися в одному з найбільших книжкових супермаркетів Берліна Dussmann, у німецькій інтернет-крамниці Knyzhnik та на багатьох інших ресурсах в Німеччині, Польщі, Ірландії, Італії та в інших країнах. У цьому процесі були залучені і українці, і іноземці, це був прояв неабиякої солідарності. А видавництво в такий спосіб змогло втриматися і продовжити роботу. У нас була перевага: наші склади були з книжками, наше місто бомбили не часто. У цей час ми почали брати книги інших видавництв для продажу в нашій мережі – щоб у такий спосіб підтримати колег – і виявилося, що це було правильне рішення для всіх. 

Наша видавнича діяльність проходила різні трансформації – від майже завмирання після шокуючого стресу початку війни до інтенсивного темпу роботи із розумінням, що людям потрібні новинки, книги, які можуть їх підтримати, збадьорити, розважити і заспокоїти. Я сьогодні уточнила кількість видань, які ми зробили за цей рік, і була вражена. З тими п’ятьма книжками, на які ми очікуємо з друкарні до кінця року, це 100 видань.

100 новинок у рік війни. Це дуже багато. Особливо в рік повномасштабної війни.

Щоб зробити ці 100 книжок, нам треба було робити багато неможливих речей – забути про свої власні стреси, зціпити зуби і працювати, балансувати між друкарнями, коли частина з них призупинила роботу, підтримувати всіх наших працівників, авторів і творчих підрядників, виплачувати роялті і гонорари, не втратити стосунки з іноземними контрагентами, в той час, як держава практично унеможливила нам виплати роялті за кордон. 

Неймовірно достойно повелися наші іноземні колеги. Ми підписали 67 контрактів на купівлю прав на твори українських авторів та ілюстраторів. Географія цих видавничих контрактів вражає – США, Британія, Японія, Бельгія, Фінляндія, Польща, Чехія, Болгарія, Норвегія, Тайвань, Нідерланди, Корея, Литва, Латвія, Естонія, Сербія, Молдова, Туреччина, Тайвань і навіть Азорські острови.

Це був рік міцного тримання за руки – кругової підтримки всіх, хто поруч. І так, спільними зусиллями нам вдалося і втриматися, і передати велику кількість (понад 6 тисяч) книг у бібліотеки та громади на деокупованих територіях та військові госпіталі. 

Наша власна мережа книгарень-кав’ярень творила дива. Книгарні перетворилися на маленькі хаби, які часто були центрами збору гуманітарної допомоги, куди люди приносили необхідні речі для військових, для переселенців, для людей на звільнених територіях, де зустрічалися люди за кавою на важливих розмовах, де були відбувалися майстер-класи для дорослих і дітей, презентації, читацькі клуби. Ми здобули чимало нової читацької аудиторії – людей, які приїхали до Львова зі Сходу.  

А в травні навіть відкрили у Львові нову книгарню – символічно, на вулиці Бандери.

Це був рік, коли ми не поїхали на книжкову виставку в Болонью, але дочекалися Франкфурта і побачили на власні очі, яка величезна кількість прихильників та амбасадорів України серед міжнародної видавничої спільноти. Це рік – коли ми бачимо, як неймовірно багато власних зусиль та емоцій вкладають наші автори в те, щоб наблизити нашу перемогу. 

Це рік благодійних читань, концертів, виставок, міжнародних дискусій. Попри жах війни, це рік нашого утвердження у світі. Україна – це країна незламних людей, які воюють на фронті, рятують котиків, творять мистецтво, видають і читають книжки, це країна, що творить нові сенси.

Дякуючи Букфоруму, до нас мали змогу приїхати кілька наших дуже важливих іноземних авторів – Генрі Марш, Філіпп Сендс, Майкл Катакіс, Рейчел Кларк. Коли Генрі і Рейчел приїхали зі Львова до Києва, якраз почався ракетний обстріл і вони твітили про війну в Україні просто з підземного переходу. Більшість наших іноземних авторів увесь час висловлює нам підтримку.  

Видаючи книжки, ми розуміємо, що завжди і в будь-які часи найбільша цінність – це людське життя.

Тому найбільше наше бажання під новий рік – щоб усі були живі і повернулися з перемогою.

І так хочеться обійняти кожного нашого автора, перекладача, редактора, художника – і кожного читача. Ми проживаємо разом з вами спільний біль втрати наших людей – і воїнів, і мирних громадян, далеких і близьких. Нам нестерпно бачити зруйновані міста, знищені цілі людські світи.

Ми віримо в те, що в майбутньому ця випалена земля зацвіте і зазеленіє.

Ми чекаємо повернення кількох наших працівників, які пішли добровольцями в ЗСУ, – Андрія Овчарука та Маркіяна Сухецького з київського офісу, Олекси Шкляра та Артура Дроня – з львівського, так само до війська пішло кілька наших авторів. Найбільше наше бажання – щоб вони повернулися до своїх звичних справ, а війна – закінчилася перемогою світла над темрявою. Бо інакше бути не може. Ми хочемо, щоб свої нові книжки після нашої Перемоги написали Ілларіон Павлюк, Богдан Коломійчук, Олег Сенцов і всі інші письменники, які зараз тримають зброю. Ми хочемо, щоб Павло Мигаль засів за свої переклади,  і щоб вийшла дебютна збірка віршів нашого Артура Дроня, який назвав Ернестом свій автомат – на честь улюбленого письменника Ернеста Гемінґвея.  

Видавничий план на 2023 рік ми уклали. Він надихає. Плануємо – значить, будуємо майбутнє. Точно без русні. Хотілося б і без війни. Одне знаю:

Ми точно переможемо. Бо ми – країна незламних і світлих.