Маленькі краплі великого моря
Читацький марафон БуквоМама
17.02.2016
Христина Содомора
Волонтери. Мобілізація добра / Упорядник Ірена Карпа. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 256 с.
ХТО -
Ірена Карпа зібрала під однією обкладинкою твори 10-х відомих українських прозаїків та поетів: Сергія Жадана, Галини Вдовиченко, Гаськи Шиян, Андрія Любки, Ірен Роздобудько, Лариси Денисенко, Катерини Бабкіної, Ірини Славінської, Макса Кідрука та свій власний. Авторів, очевидно, представляти не треба.
Фото: «Ria-Львів»
ПРО ЩО -
Збірка містить 10 текстів, присвячених волонтерам. Це історії про отих добровольців, самомобілізованих добродіїв. Кожен з авторів ділиться або власним волонтерським чи побіжно дотичним до волонтерства досвідом, або переповідає майже нереалістичні досвіди своїх друзів чи знайомих.
Деякі історії настільки захопливі, що час від часу при читанні зупиняєшся і нагадуєш собі, що це ж не вигадка – це правдиві розповіді, це події не з героїчного минулого, а свіжі спогади очевидців. Врешті, це вчинки твоїх співвітчизників, ровесників та однодумців. Тож несвідомо починаєш соромитися власної бездіяльності та пасивності на фоні їхньої відданості, щирості та самопожертви.
І ці герої (так, це справжні герої, а не лише персонажі історій) не читають нам нотацій. Вони взагалі малослівні. Але їхні вчинки занадто гучні і промовисті, аби залишити нас байдужими. Дивуєшся отій бездонній глибині людської доброти та жертви, безмежній любові, навіть якщо її носії вважають себе остаточними прагматиками.
Живі ілюстрації госпітальних буднів, особисте, непафосне пережиття волонтерського досвіду, відданість волонтерів аж до самозабуття, жертвування вільним часом та особистим життям аж до межі нервових зривів, допомога іншим без можливості повернення до «нормального» існування – ці та інші теми звучать у розповідях письменників, у живих свідченнях живої історії.
ЯК -
Сильно, по-справжньому, захопливо та заклично. Після прочитання не дає спокою той терпкий осад, що, здається, осів надовго. Бо розумієш, що це - не літературні вигадки, не новели з неочікуваним фіналом, не фронтові «страшилки» чи лікарняні романтичні замальовки – це гірка правда нашого сьогодення. Бо відчуваєш власну причетність до подій, навіть опосередковану. Тому ці історії не зникають безслідно після прочитання, а дзвенять у вухах некомфортними акордами. А про який комфорт узагалі може бути мова, якщо війна точиться не лише у твоїй країні, а й у серцях її мешканців?
КОМУ -
Абсолютно всім. Всім, хто вміє читати українською, хто живе у цій країні, хто може показати цю країну на карті. І тим більше тим, хто ніколи не чув про Україну і не здогадується про велику силу волонтерства.
ЦИТАТИ -
Але страшнішим за це було життя, те саме життя, яке визирало з-під смерті, як та дитинка, що ховалася за хрестом старого селищного цвинтаря на Луганщині та придивлялася, чи її бодай хтось іще шукає. (Лариса Денисенко. Прагматики. С.97)
Чорний гумор тут за таблетку править, за таблетку-антидепресант. Он як завзято регочуть. Особливо ті, хто без руки, без ноги. Смішно їм цієї хвилини – і слава Богу. (Галина Вдовиченко. Госпіталь. Розвантажувальні дні. С.11)
Вчися розвивати співчуття й любов до всіх істот, включно з тими, хто мало тобі симпатичний. Тільки така допомога рахується, коли треба трішечки переступити через оту свою хату скраю. (Ірена Карпа. Світло є. С.113)
Півроку тому все було цілком інакше,
Півроку тому всі були інакшими.
Нікого не лякали зірки,
Що падали до водосховищ.
Нікого не насторожував дим,
Що підіймався з розламів у чужому ґрунті. (Сергій Жадан. Носоріг. С.250)
ПОДЯКА -
Подяка Іванові Лопатченко від Книжкового клубу «Клуб сімейного дозвілля» за надісланий примірник, який, до речі, я передала для подальшого читання військовим у зону АТО. Гадаю, для них такі тексти особливо потрібні – для підбадьорення, піднесення бойового духу та як психологічна підтримка. Волонтерство – це теж фронт, це теж боротьба за свободу та незалежність.
АНОНС -
Останньою книгою лютого, присвяченого темі війни на Сході України, буде «АТО. Історії зі Сходу на Захід» Маргарити Сурженко (видавництво Discursus) в огляді Марічки Удуд.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно