Любити, як Гемінґвей (частина 3)
Цвик Олена
05.02.2019
Парадокс, проте автор збірки оповідань «Чоловіки без жінок» без муз обходитися не міг. Гем був одружений чотири рази, а захоплювався жінками настільки ж часто, як дихав. Проте амурний настрій Ернеста був мінливий – ображав й ненавидів коханок Гем також від усього серця. Після 60-ти характер у Папа́ став геть кепським. Ситуацію нагнітала наростаюча параноя письменника, неможливість працювати (після проходження електрошокової терапії) та ще одна пристрасть – алкоголь. В решті-решт Папа́ з життям й покінчив: раннього ранку у передпокої свого будинку в Кетчумі (Айдахо), надягнув пошитий дружиною халат та вистрелив у себе з рушниці. Проте залишив по собі дещо вічне: свої твори, які полонили мільйони читацьких умів та листи, що розбили десятки жіночих сердець. Відомий гемінґвеєзнавець – Майкл Катакіс – зібрав у своїй книзі «Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя» неймовірну кількість цікавих фактів про письменника, серед яких, ясна річ, значне місце посідають жінки великого Гема.
Першу частину читайте тут, другу - за цим посиланням.
Завжди на другому місці
З 39-річною журналісткою Мері Велш Гем познайомився у 1944-му, коли втік у Лондон від третьої дружини Марти. Роман спалахнув блискавично: «Моя найдорожча Бешкетнице! Мені тебе так бракує, ніби відрубали руку чи серце вийняли з грудей, – писав Ернест коханій. – Якийсь час це ще можна було витерпіти, бо я знав, що ти приїдеш і в мене було два чудових листи — один я отримав щойно після того, як поїхав, а інший — коли ти повернулася з фронту. Я знаю, що отримаю більше, і постараюся не марнувати час і добре попрацювати. Але, Бешкетнице, жити без тебе — це все одно, що намагатися затримати дихання під водою». Марта дуже вагалася, чи погоджуватися на шлюб з Гемінґвеєм, адже слава про його крутий норов перевершувала літературні здобутки.
Одружившись, неодноразово поривалась піти. На 10 річницю їхнього знайомства пара вилетіла у африканську подорож над озером Альберт, рівниною Серенгеті та водоспадом Мерчисон. Ернест вирішив потішити дружину, яка займалась фотодокументалістикою.
Подорож завершилася авіакатастрофою. Гем вибив власною головою заклинені двері літака. У результаті всі вижили, проте письменник отримав перелом черепа, струс мозку, розриви внутрішніх органів. Після аварії поведінка Гемінґвея почала турбувати його самого: «…Через цю черепно-мозкову травму я кажу жахливі речі і сам чую свої слова. Це недобре», – писав другові Бернарду Беренсону. Зупинитись Папа́ уже не міг – щоденно випитого алкоголю стало ще більше тепер, аби заглушити вже фізичний біль. До всього, в 1959 році, у письменника розвинулась параноя, а через прийом препарату «Резерпін» – депресія й галюцинації.
За рік, після проходження електрошокової терапії, Гемінґвей втратив здатність писати і відновив спроби самогубства. Критики припускають, що дружина зносила всі незгоди, бо відчувала себе в боргу перед Гемом. Після одруження, під час подорожі Америкою, у Мері почалася різка кровотеча – лікарі констатували позаматкову вагітність і припускали, що жінка помре. Гемінґвей під свою відповідальність змусив лікарів влити плазму і провести ризиковану операцію. Таким чином Ернест врятував Мері Велш, дружина пережила його на 25 років.
Остання пристрасть Папа́
Їхній роман був визнаний громадськістю як безсоромний й обурливий. Жінка, якій Гем присвятив відверті рядки з книги «За річкою, в затінку дерев», виявилася 19-річною дівчинкою. 49-річний Ернест познайомився з художницею Адріаною Іванчич у 1948 році під час поїздки з дружиною до Венеції. Юну зухвалу брюнетку оточував не тільки ореол аристократичного походження, але й героїзму – батько і брат Адріани брали участь в антифашистському опорі. Ернест закохався у Іванчич надзвичайно палко, писав їй з Куби чи не кожного дня, виливаючи сексуальні бажання на папері. Коли у 1950-му році вийшов його роман «За річкою, в затінку дерев», присвячений дружині «Мері, з любов'ю», ні у кого не було сумнівів, що його герой, полковник Кентвелл – сам автор, а 19-річна венеціанська графиня Рената – його нове захоплення. Зрештою, сама ж Адріана проілюструвала цю книгу, а пізніше – створила обкладинку до першого видання «Старий і море» (1951 р.).
Любовне листування Ернеста Гемінґвея і Адріани Іванчич опублікували тільки 2011 року, пізніше були знайдені й фото з особистого архіву письменника, на яких видно, що пара з'являлася разом у колі спільних знайомих і на Кубі, і в Венеції. Ернест кілька разів залишав дружину Мері та їхав до Іванчич – кожного разу дуже побивався через власну немічність й повертався на Кубу. Після авіакатастрофи у Африці наприкінці грудня 1954 року, Гем запив, впав у депресію, тож вирішив розвіятись й побачитись з юною красунею. Адріана поспішала на зустріч, проте побачене дуже розчарувало її – перед нею був вже інший Гем, старий сивий і дуже змарнілий. Це була тінь людини, яку вона покохала. Папа́ було лиш 55, проте численні травми, випивка та політичний тиск зламали його. Спочатку проти Ернеста виступив Комітет з антиамериканської діяльності, що полював на комуністів (не в останню чергу тому, що Гем написав його очільникові сенатору Маккарті дуже зухвалого листа), а потім до збору матеріалів на Гемінґвея долучилося ФБР (Гем фінансово підтримував лівих республіканців у Іспанії). У 1959 році Адріана вийшла заміж за заможного графа, а через два роки – Ернест покінчив з життям.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно