"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Цвик Олена
Любити, як Гемінґвей (частина 3)
Парадокс, проте автор збірки оповідань «Чоловіки без жінок» без муз обходитися не міг. Гем був одружений чотири рази, а захоплювався жінками настільки ж часто, як дихав. Проте амурний настрій Ернеста був мінливий – ображав й ненавидів коханок Гем також від усього серця. Після 60-ти характер у Папа́ став геть кепським. Ситуацію нагнітала наростаюча параноя письменника, неможливість працювати (після проходження електрошокової терапії) та ще одна пристрасть – алкоголь. В решті-решт Папа́ з життям й покінчив: раннього ранку у передпокої  свого будинку в Кетчумі (Айдахо), надягнув пошитий дружиною халат та вистрелив у себе з рушниці. Проте залишив по собі дещо вічне: свої твори, які полонили мільйони читацьких умів та листи, що розбили десятки жіночих сердець. Відомий гемінґвеєзнавець – Майкл Катакіс – зібрав у своїй книзі «Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя» неймовірну кількість цікавих фактів про письменника, серед яких, ясна річ, значне місце посідають жінки великого Гема.
 
Першу частину читайте тут, другу - за цим посиланням
 
 
Завжди на другому місці
 
З 39-річною журналісткою Мері Велш Гем познайомився у 1944-му, коли втік у Лондон від третьої дружини Марти. Роман спалахнув блискавично: «Моя найдорожча Бешкетнице! Мені тебе так бракує, ніби відрубали руку чи серце вийняли з грудей, – писав Ернест коханій. – Якийсь час це ще можна було витерпіти, бо я знав, що ти приїдеш і в мене було два чудових листи — один я отримав щойно після того, як поїхав, а інший — коли ти повернулася з фронту. Я знаю, що отримаю більше, і постараюся не марнувати час і добре попрацювати. Але, Бешкетнице, жити без тебе — це все одно, що намагатися затримати дихання під водою». Марта дуже вагалася, чи погоджуватися на шлюб з Гемінґвеєм, адже слава про його крутий норов перевершувала літературні здобутки.
 
Одружившись, неодноразово поривалась піти. На 10 річницю їхнього знайомства пара вилетіла у африканську подорож над озером Альберт, рівниною Серенгеті та водоспадом Мерчисон. Ернест вирішив потішити дружину, яка займалась фотодокументалістикою.
 
 
Подорож завершилася авіакатастрофою. Гем вибив власною головою заклинені двері літака. У результаті всі вижили, проте письменник отримав перелом черепа, струс мозку, розриви внутрішніх органів. Після аварії поведінка Гемінґвея почала турбувати його самого: «…Через цю черепно-мозкову травму я кажу жахливі речі і сам чую свої слова. Це недобре», – писав другові Бернарду Беренсону. Зупинитись Папа́ уже не міг – щоденно випитого алкоголю стало ще більше тепер, аби заглушити вже фізичний біль. До всього, в 1959 році, у письменника розвинулась параноя, а через прийом препарату «Резерпін» – депресія й галюцинації.
 
За рік, після проходження електрошокової терапії, Гемінґвей втратив здатність писати і відновив спроби самогубства. Критики припускають, що дружина зносила всі незгоди, бо відчувала себе в боргу перед Гемом. Після одруження, під час подорожі Америкою, у Мері почалася різка кровотеча – лікарі констатували позаматкову вагітність і припускали, що жінка помре. Гемінґвей під свою відповідальність змусив лікарів влити плазму і провести ризиковану операцію. Таким чином Ернест врятував Мері Велш, дружина пережила його на 25 років.
 
 
Остання пристрасть Папа́
 
Їхній роман був визнаний громадськістю як безсоромний й обурливий. Жінка, якій Гем присвятив відверті рядки з книги «За річкою, в затінку дерев», виявилася 19-річною дівчинкою.  49-річний Ернест познайомився з художницею Адріаною Іванчич у 1948 році під час поїздки з дружиною до Венеції. Юну зухвалу брюнетку оточував не тільки ореол аристократичного походження, але й героїзму – батько і брат Адріани брали участь в антифашистському опорі. Ернест закохався у Іванчич надзвичайно палко, писав їй з Куби чи не кожного дня, виливаючи сексуальні бажання на папері. Коли у 1950-му році вийшов його роман «За річкою, в затінку дерев», присвячений дружині «Мері, з любов'ю», ні у кого не було сумнівів, що його герой, полковник Кентвелл – сам автор, а 19-річна венеціанська графиня Рената – його нове захоплення. Зрештою, сама ж Адріана проілюструвала цю книгу, а пізніше – створила обкладинку до першого видання «Старий і море» (1951 р.).
 
 
Любовне листування Ернеста Гемінґвея і Адріани Іванчич опублікували тільки 2011 року, пізніше були знайдені й фото з особистого архіву письменника, на яких видно, що пара з'являлася разом у колі спільних знайомих і на Кубі, і в Венеції.  Ернест кілька разів залишав дружину Мері та їхав до Іванчич – кожного разу дуже побивався через власну немічність й повертався на Кубу. Після авіакатастрофи у Африці наприкінці грудня 1954 року, Гем запив, впав у депресію, тож вирішив розвіятись й побачитись з юною красунею. Адріана поспішала на зустріч, проте побачене дуже розчарувало її – перед нею був вже інший Гем, старий сивий і дуже змарнілий. Це була тінь людини, яку вона покохала. Папа́ було лиш 55, проте численні травми, випивка та політичний тиск зламали його. Спочатку проти Ернеста виступив Комітет з антиамериканської діяльності, що полював на комуністів (не в останню чергу тому, що Гем написав його очільникові сенатору Маккарті дуже зухвалого листа), а потім до збору матеріалів на Гемінґвея долучилося ФБР (Гем фінансово підтримував лівих республіканців у Іспанії). У 1959 році Адріана вийшла заміж за заможного графа, а через два роки – Ернест покінчив з життям.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage