13 грудня 2019 року гостинно і широко Старий Лев відчинив двері ще однієї Книгарні-кав’ярні у Києві (вул. Григорія Сковороди, 6). Ми зібрали найцікавіші історії і найзворушливіші моменти, які траплялися з книгарями цієї локації. Читайте і приходьте за добрим настроєм і приємними сюрпризами на святкування дня народження 3-5 грудня з 10:00 до 21:00. Дякуємо, що з вами щодня так муркнижно і затишно!

Андрій Овчарук, керівник книгарні та київського представництва, працює 4 роки

Найкраще, що стається в Книгарні-кав'ярні, пов'язане з її відвідувачами. Багатьох людей ми знаємо в обличчя, пам'ятаємо, яку каву вони п'ють («американо з безлактозним молоком, трьома таблетками цукрозамінника і трішки холодної води», як вам таке?), які книги купували собі або дітям. Пригадую, як колись лиш прочитав книгу «Коханець леді Чаттерлей» Девіда Герберта Лоуренса і так натхненно радив її відвідувачці, яка ніяк не могла наважитися почати читати українською мовою, що вона її придбала, прочитала і потім приходила по мої рекомендації знову і знову. Іншим разом я сам купив і подарував одній пані книгу, котру вона дуже хотіла, але не мала з собою грошей. Пані виявилася суддею Верховного Суду України і стала нашою постійною відвідувачкою. Дуже люблю, коли заходять письменники, таким чином своєрідно втілюється мрія жити якось так, як Ернест Гемінґвей описував своє життя в Парижі у книзі «Свято, яке завжди з тобою».

Хоч як дивно, але найскладніше в роботі це теж спілкування з людьми. Особливо в часи пандемії, обмежень, локдаунів, «червоної зони» тощо.

Одна з найулюбленіших книг «Танець недоумка» Ілларіона Павлюка. Це перша справжня, класична космічна фантастика, якої мені так бракувало в українській літературі.

Катерина Глущенко, книгарка, працює 2 роки

З моменту, як прийшла у «Видавництво Старого Лева», — оточена магічними людьми. Моя команда, клієнти, колеги з різних куточків України, автори. Є письменники, творчість, яких вчила в школі, а зараз з ними працюю. Про таке я не могла дозволити собі навіть мріяти. 

Якщо не романтизувати, то зараз найскладніше у роботі — перевірка ковід сертифікатів, ніколи не знаєш, яку реакцію може викликати у людини це просте прохання.

Один з наших авторів і постійний клієнт книгарні Підскарбій літературного угрупування Бу-Ба-Бу Олександр Ірванець, коли заходить, голосно вітається: «Привіт, мої маленькі Гобіти»! Якогось дня я таки вирішила взятися за читання цього фентезійного роману Джона Толкіна. Не домучила навіть до середини.

Одна з улюблених книг – це «Амадока» Софії Андрухович. Тут постає сучасна Україна, Голокост, таємнича карта Геродота, київські неокласики, Сковорода, терор першої половини ХХ століття і тема пам’яті, особистої і національної. Я прочитала цю багатошарову історію за 7 днів. Засинала з думкою про те, що прокинусь і буду читати. Перший раз у мене було таке маніакальне захоплення книгою. Моя свідомість зробила велике коло над озером Амадока. Дуже важко від'єднати себе від роману, він заходить під шкіру і повільно стає невід’ємною частиною тебе. Ще трошки і зможу робити екскурсіх Києвом по місцях де відбувалися події роману.

Анатолій Дідур, книгар, працює 2 роки і 3 місяці

На початку роботи трапилася особлива історія: взявся читати збірку есеїв «Церебро», через декілька хвилин заходить відвідувач, дивиться на книгу і запитує: «Ну що, може бути?». Це був автор, Андрій Бондар; збірка, до речі, стала для мене однією з найулюбленіших.

Найскладніше – це не забувати, що потрібно поливати наші нові рослини (два кущики арабіки) щопонеділка і щоп’ятниці.

Зі смішних випадків розкажу нещодавній: заходить до нас клієнтка з сином дошкільного віку. І йому так сподобався танк на обкладинці серйозного роману про війну «Югославія, моя батьківщина», що він відмовився виходити з книгарні без книжки. Ось що значить вдала обкладинка.

Найулюбленіша книга – це «Laterna Magica» Інґмара Берґмана. Автобіографія культового режисера, події в якій подані не в хронологічній послідовності, а перемішані в довільному порядку. Це як сон і сповідь. Книжка, в якій Берґман відверто описує своє життя, не підбираючи ні пом'якшувальних епітетів для своїх рідних, колег (зазвичай митців) та недругів (зазвичай теж митців), захопила мене більше, ніж будь-яка сюжетна історія.

Юрій Горбатюк, книгар, працює 1 рік

Моя історія у видавництві почалася з образи на інстаграм за 24-годинні сторіз. Бо коли дізнався, що є вакансія на київську локацію, сторіз, скріншот якої мені скинули, вже зникла. Тому я просто почав «стукати» в direct з фразою типу «А я там у вас бачив...». Це було правильним рішенням. Хоча працюю трохи більше половини часу існування книгарні на Сковороди, інколи мені здається, що наш колектив знаю вже багато років.

Звісно, як і всюди, всіляких дрібних складностей вистачає. Але якщо обрати одну... То – стримувати бажання прочитати все. Новий переклад Праттчета? Потрібен в колекцію. Новинка підліткового фентезі? Хочу! Кожна нова книжка – це муки вибору для мене і нагадування що на полицях вдома вже немає місця.

Смішних історій багато, але згадується одна кумедна, про мікс пісень у ютубі. Іноді не знаєш яку музику включити в книгарні і в хід іде рандом «вам може сподобатись». Одного разу, ближче до закриття, так почала грати пісня Мертвого півня, скажемо так, з назвою англійською мовою (хто знає, той знає). Десь за хвилину ми помітили й перемкнули, а за якийсь час гість, виходячи, похвалив наш плейліст. Мені цікаво, йому сподобалися пісні Території А, що грали решту часу, чи він таки уважно слухав кожну пісню?

Обрати одну улюблену книжку складно. Напевно це було б щось між «Амадокою», «Похованим велетнем», «Не кажіть, що в нас нічого немає», «Маламандером» і циклом Праттчета про варту. Так-так, як то кажуть, мої смаки досить специфічні.

Олександра Григоренко, книгарка, працює 2 роки

Найособливіша історія – це знайомство з колегами. Я й не здогадувалась, що зустріну таких різних, але рідних людей. З Катею і Толею я знайома ще з відкриття книгарні. А Юра минулого року приєднався до нас. Я невимовно щаслива, що завдяки роботі в книгарні зустріла тих, з ким можна безкінечно говорити про книги, кіно, виставки тощо.

Найскладніше у роботі було навчитися готувати каву, оскільки я не розуміла в цьому нічого. Але завдяки баристкам зі Львова дізналась багато нового та інакше почала сприймати цей напій. Якщо навіть й виникають якісь труднощі, поряд є люди, котрі завжди готові допомогти, пояснити, навчити. Тому те, що здавалося на перший погляд складним, виявилось не таким.

Вибрати одну найулюбленішу книгу досить складно, тому створила топ-5. Це «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро, «До краси» Девіда Фоенкіноса, «Маленька книжка про любов» Ульфа Старка, «Маламандер» Томаса Тейлора, «Довірливі розмови» Інґмара Берґмана. Мені до вподоби чуттєва, ніжна проза скандинавських авторів. Серед дитячих полюбляю добрі, пригодницькі та захопливі книги.