На початку літа кульбаб стало більше, адже на полицях книгарень з’явилася особлива книжка авторства Квітки Налади під назвою «Кульбаба». Це дебютний роман письменниці, і сьогодні вона розповість як з’явився її псевдонім та світла філософська історія. У плинному часі ми не завжди можемо зрозуміти, кого ж (не)випадковий знайомий нагадує, невже зустрічалися в попередніх життях? Персонажі з «Кульбаби» проходять свій шлях, сповнений різних досвідів, та, найважливіше, щожиття змінюються і стають щасливіші.

***

Мій паспорт скаже, що я – Ірина, але мені здається, я швидше відгукуюся на Квітку. Квіткою мене хотіла назвати мама, це ім’я особливо відчуваю і люблю. Коли писалася «Кульбаба», було чітке внутрішнє знання, що мої твори підуть до людей саме під цим іменем.

 Довгі роки в фб я була Квіткою Настрою і вирішила не вигадувати велосипед, а знайти слово, яке більше буде схоже на прізвище, аніж оте «Настрою». Допоміг гугл-перекладач. «Налада» – то «настрій» на кількох мовах. І пазли відразу склалися.

Зазвичай за книгою стоїть велика праця і автора, і усієї команди, завдяки якій книжкова душа втілюється у паперову книгу. Але «Кульбаба» прийшла настільки легко, що я навіть не можу сказати, що працювала над нею… Я часто медитую і бачу «фільми», які не завжди можу пояснити. Але один з них був настільки чітким, що з’явилася потреба записати. І я сіла за комп’ютер. Це була історія Івана, одного з героїв.

А далі почали крутитися о́брази, імена, події – я просто записувала те, що бачила подумки. Іноді мені здавалося, що я їх веду, але насправді вели вони. Історії приходили по черзі, я писала, коли мала час (не щодня), герої мене не відпускали. Поки за 3 тижні всі короткі історії врешті склалися в одне ціле.

Це дивовижне відчуття, легке і сильне водночас. Світла радість і вдячність, коли тримаю готову книгу в руках. Здається, що кульбабки з обкладинки авторства Вікторії Кучми реально гріють.