«Смішні кохання»  – сім новел, в яких Мілан Кундера розкривається перед нами нестримною енергією, філософією, гумором, мистецтвом відчувати та змальовувати людську сексуальність і любов.

У 1963 році вперше вийшла перша збірка короткої прози «Смішні кохання». На той час вона містила три новели. Мілан Кундера прискіпливо ставився до творів, написаних ним у молоді роки, тому забороняв їх перевидавати. Проте для збірки «Смішні кохання» він зробив виняток – доповнив новими новелами, збільшив їхню кількість до семи.

Частковий успіх книги у тогочасних читачів можна пояснити сміливістю еротичних сцен, але все ж це не головне. Гору бере іронічна тональність, притаманна романам письменника. Роблячи акцент на комічному, він витончено розмірковує над такими питаннями, як різновікові любовні стосунки, та порівнює цінність кожного з етапів життя: молодість, зрілість та старість. Мілан Кундера вміє легко розкручувати сюжет, спираючись на власний оригінальний жанр, який призводить часто до неочікуваної розв’язки.

«Ніхто не сміятиметься» – перша новела, що відкриває збірку. Вона ніби лише самою назвою налаштовує читача, що за смішним обов’язково буде й серйозний підтекст.

Історія молодого викладача-мистецтвознавця, який користується успіхом у жінок і відомий своєю незалежністю різноманітних суджень. Одного разу у його житті з'являється людина, на прізвище Затурецький, бездарний автор, який кинув професію вчителя заради кар’єри вченого, написав статтю про художника і благає дати головного героя схвальний відгук на неї. Ця робота списана з інших робіт та складається із загальних фраз. Молодий викладач, перебуваючи в гарному настрої, не висловлює свою справжню думку про роботу, а ухиляється від відповіді, щоби не образити автора. Затурецький сприймає це як обіцянку написати відгук.

Головний герой починає вигадувати різні хитрощі, щоб цього не робити. В нього це зовсім не виходить, а лише тягне за собою масу кумедних епізодів, в яких автор Мілан Кундера проявляє всю свою літературну майстерність.

Майже всі новели об’єднані еротичною тематикою вільних партнерських стосунків між чоловіком та жінкою.

«Золоте яблуко вічного бажання». Головний герой зображує з себе невгамовного підкорювача жінок, такого, що не пропустить жодної спідниці та навіть навчає інших чоловіків різноманітним способам спокушання. Але насправді всі його перемоги несправжні, він палко кохає дружину та завжди поспішає додому.

«Гра в автостоп» – історія двох закоханих, які придумали пограти на відпочинку у гру, ніби вони випадково знайомляться. Хлопець підбирає дівчину, яка їхала автостопом. Вони настільки реалістично грають вигадані ролі, що починають жити зовсім іншим життям, змінюються та поводяться так, що це може завдати потужного удару їхнім почуттям. Чи витримає їхня любов таких змін?

У Мілана Кундери немає суто негативних чи позитивних персонажів, він майстерно підкреслює смішні риси своїх героїв. У жодному разі не оцінює чиюсь поведінку, змальовує героїв з відстані стороннього спостерігача, спираючись на розуміння. Це саме той випадок, коли серйозне може бути смішним смішне стає серйозним, а щастя та смуток йдуть поруч. Мілан Кундера постійно тримає увагу читача, через дослідження людської психології, занурюючи нас у такий неосяжний та цікавий світ своїх героїв.