У Мюнхені в Internationale Jugendbibliothek, у замку Блютенбург, є така місцинка, у якій, забувши про всі проблеми світу, перетворюєшся на безтурботну дитину. Бавишся зі словами і звуками, занурюєшся в можливості мови — й усміхаєшся, бо це радісно. Захищений світ дитинства в царині книжок.

«Камера скарбів» у бібліотеці. Невеликі кімнати, з’єднані звивистими коридорами і сходами — ідеальне місце для дитячих книжкових забав. Маленький зал із виставкою французької книжкової ілюстрації. А далі — затишна територія, виставка віршів. Тут відбуваються майстер-класи для шкільних класів.

Зі стелі звисають гумові капці, пройти між ними, не зачепивши — ще той квест (але ж, хочеться, власне, зачепити). Поруч — рядки з Flip-Flop-пісні, пісні про шльопанці… Піруети звуків і ритмів у рядках.

У прозорому боксі — картонні фігурки котів. І фраза, у якій слова повторюються щоразу в новій послідовності, перекидаються на інші, переплутуються між собою. Віршована гра в скоромовку. «Klitzekleine Katzen kotzen klitzekleine Kotze» — «Крихітні коти блюють крихітними блювачками».

Так і бачу зсунуті брови на суровому дорослому обличчі: які ще блювачки?.. А інших прикладів скоромовок не знайшлося?..

Той, хто не забув дитячих розваг, сприймають ці ігри з усмішкою: забавки зі словами — одне з улюблених занять дитинства. І, до речі, при такій нагоді можна поговорити і про котячу охайність, про особливості котячої поведінки…

Тут ніхто нікого не обсмикує і не повчає. Намагаються відповісти на будь-які дитячі запитання. Вірші для виставки добирають різними мовами — такі, щоб чіплялися реп’яшками, сідали на вухо, заохочували до власної творчості. Щоб викликали бажання досліджувати й експериментувати з невичерпними можливостями мови.

На підлозі — велика картонна коробка. Простенька саморобна хатка з пакувального матеріалу, пледи й подушки всередині. Поруч ослінчик, щоб зручно було забиратися до цього гніздечка. Ще й написи заохочують: «коробка-шурхотунка», «коробка-балакунка», «коробка-хропунка»… Німецькою — «Klapperkisten», «Plapperkasten», «Pappschnarchkissen»… Бібліотечний простір підказує дітям: бався зі словами, зі звичайними предметами, капцями, коробками, саморобними фігурками… Хай твоїми помічниками будуть твоя фантазія і уява.

І що я бачу? — «Хрусь! Хрусь!». Українська мова! Інсталяція з іграшкою і рядки про те, як кабанець жував гарбуз. Вірш Лесі Мовчун.

Виставки віршів — це лише одна з багатьох форм роботи з текстами. Міжнародна молодіжна бібліотека особливу увагу приділяє віршам для дітей. З року в рік видає «Дитячий календар». Щоразу це добірка з півсотнею творів трьома десятками мов. Уже було опубліковано майже 800 віршів, мовами оригіналу та в німецькому перекладі.

У «камері скарбів» бібліотеки ми побували по дорозі до фондосховища Мюнхенської міжнародної бібліотечної фундації. Я попросила Каті Вібе, відповідальну за українську літературу в бібліотеці, показати мені це особливе місце в замку Блютенбург, його підвали, з найбільшим зібранням сучасної дитячої та юнацької літератури з усього світу. Але ми спочатку піднялися сходами вгору, до дитячих кімнат… А тоді спустилися під замкові склепіння, де за масивними дверима зберігають 650 000 книжок, виданих 250 мовами світу.

Перше, на що звертаєш тут увагу — як продумано облаштований простір із клімат-контролем. Довгі ряди високих механізованих стелажів можна пересувати так, наче гортаєш сторінки у велетенській книжці. Достатньо привести в дію пристрій, схожий на кермо.

А от і стелажі з позначками UA: українські книжки. Знайомі обкладинки, знайомі прізвища.

— Скільки в бібліотеці українських книжок? — запитую Катю Вібе.

— Майже 1100 україномовних книг, — відповідає вона.

— А скільки перекладів з української?

— Ми збираємо книги в оригіналі, а не в перекладі. Але маємо, наприклад, шість видань Романи Романишин та Андрія Лесіва. Німецькою та французькою. Є ваша книжка німецькою, Оксани Лущевської — німецькою…

— Як ви поповнюєте збірку книжок різними мовами?

— Ми збираємо дитячу літературу з усього світу. Редакція бібліотеки підтримує контакти з видавцями та дитячими книжковими установами в різних країнах і запитує книги для колекції. Ідея: створити глобальний архів світової дитячої літератури.

— Ви і збираєте книжки, і водночас поповнюєте фонди публічних бібліотек. Як от в українсько-баварському проєкті «Біло-синьо-жовтий дитячий книжковий міст». Хто покриває витрати на придбання українських книг для бібліотек Баварії?

— У цьому проєкті, про який ми говоримо зараз, закупили українські дитячі книжки для 31 публічної бібліотеки Баварії. Кожна отримала книжковий пакет із 10-х книжок. Бібліотека реалізувала цей проєкт завдяки фінансуванню урядом німецької землі Баварії.

— Цікаво, як складають каталог дитячої та юнацької літератури «The White Ravens» («Білі круки»). За якими критеріями?

— Каталог «The White Ravens» видається щорічно з 1986 року, — пояснює Каті Вібе, — це список рекомендацій літератури для дітей і молоді з понад 40 країн більш ніж 30 мовами. Його складають фахівці дитячої та юнацької літератури — редактори IJB, тобто і штатні редактори, і позаштатні редактори, які живуть у Греції, Японії, Нідерландах — фахівці з інших країн. Обирають щоразу книжки, видані протягом року. Скажімо, для відбору до каталогу-2025 братимуть участь книги, видані у 2024–2025 роках. Критерії відбору чітко сформульовані: літературний стиль, дизайн, універсальність теми, новаторство. Після оприлюднення щорічного списку ті видання, які потрапили до каталогу, представляють у Франкфурті на книжковому ярмарку, а згодом — на Болонському міжнародному ярмарку дитячої книги. Майже щороку від 2001 року книжки українських авторів, ілюстраторів та видавців потрапляють до цього каталогу.

Ця імпровізована екскурсія замком Блютенбург у Мюнхені відбулася після двомовних читань книжки «36 і 6 котів» («Видавництво Старого Лева») і «36 und 6 Katzen» у перекладі Каті Бруннер (видавництво Friedrich Mauke Verlag). Читання стали фінальною подією баварсько-українського проєкту «Біло-синьо-жовтий дитячий книжковий міст» у Internationale Jugendbibliothek. Завдяки цьому проєкту в бібліотеки Баварії передали комплекти українських книжок. Дирекція бібліотеки і представники Баварського державного офісу були цього вечора в залі. Разом із німецькими та українськими дітьми та їхніми батьками. Ми з акторкою Зібель Полат читали уривки українською і німецькою. Нас підтримувала Катя Вібе, вона підготувала презентацію ілюстрацій Наталки Гайди із цієї книжки. Порозумітися зі слухачами допомогла перекладачка Оксана Герлах.

Більшість українських дітей, які підходили того дня, змушені були залишити Україну, свій дім, після 24 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. На такі зустрічі маленькі читачі нерідко приносять свої «домашні» книжки на підпис. Це надзвичайно зворушує. Це свідчить, що дорослі дбають про те, щоби поміж усього важливого на новому місці поруч із дітьми були і книжки українською.