«Коньяку для містера Черчилля!» — це збірка з 13 новел, об’єднаних жанром фудфікшну. Тобто історії тут так чи інакше пов’язані з їжею. Сюжети різні, часом несподівані. Відчувається велика дослідницька робота автора, бо за кожною оповідкою реальні люди, події, історичні обставини, деталі.

Деякі оповідання мені особливо запали в душу. Перше, що згадується, історія про Климентину Авдикович, засновницю легендарної кондитерської фабрики Fortuna Nova, митрополита Андрея Шептицького та Василя Вишиваного — того самого «Червоного князя», як його назвав Тімоті Снайдер. Мене особливо зачепила одна деталь. Андрей Шептицький постає тут не лише як митрополит, а й як людина, яка розумілася на господарюванні та бізнесі. Почувши, що Климентина хоче виготовляти цукерки з етикетками, на яких будуть портрети українських гетьманів, він підтримав її фінансово. А підприємиця-патріотка при цьому переконувала інвестора:«Ми змусимо українців купувати українське! Гора реклами буде говорити про те, що саме чоколяди з українськими гетьманами та лицарями на етикетках варті уваги українців, а не білочки, зайчики чи польські гусари!». Ось тут я особливо відчув: історія то не тільки великі події й дати. Іноді вона ховається в цукерці.

До душі мені найбільше припала новела «Борщ на трьох». Почитайте! До сліз. Там так описано процес приготування борщу начебто звичайною селянкою, що я, людина, яка цікавиться їжею, кілька разів ловив себе на думці: «Ну це ж треба так написати!» Один із найкращих описів приготування борщу, які я читав. 

Костянтин Грубич

журналіст, телеведучий