
За останні десятиліття роль тварин значно зросла у контексті терапії. Коти, собаки, дельфіни не лише дають змогу не відчувати себе самотнім, але й допомагають підняти настрій, самооцінку, створюють відчуття потрібності. Особливо цінними в психологічному та фізіологічному аспектах лікування є коні.
Часи змінюються, і великі та буйні тварини, яких століттями використовували як робочу силу, сьогодні «працюють терапевтами», а іпотерапія* набуває все більше і більше популярності у світі.
Вчені давно довели, що їзда верхи впливає на усе тіло людини і допомагає при лікуванні захворювань остеохондрозу, сколіозу, хвороб шлунково-кишкового тракту, діабету, неврастенії, серцево-судинних захворювань. Ще іпотерапію часто використовують для допомоги дітям із ДЦП та аутизмом.
Іпотерапія існує як метод лікування і в Україні. Ще наприкінці 90-их почали формуватися групи із кількох дітей для регулярної їзди верхи. За словами директора київського кінно-спортивного клубу «Петрусевич» Олени Петрусевич, найбільш помітний ефект занять саме у дітей, чиї батьки максимально зацікавлені їхнім розвитком, намагаються задіяти їх у багатьох гуртках. «Звісно, щоб дитина відразу ж після декількох занять почала самостійно ходити верхи – такого бути не може,– говорить Олена. – Але після перших місяців роботи дитина дуже міняється – стає сміливішою, активнішою».
Під час їзди верхи задіяні усі м’язи людини. За рахунок вищої на 1,5-2 градуси температури тіла коня та його рухів, ноги дитини, яка сидить верхи, розігріваються. Це нормалізує тонус м’язів, пришвидшує кровообіг у кінцівках та відповідно поліпшує кровообіг мозку. Також під час їзди верхи дитина намагається втримати рівновагу і не впасти, тож задіює як здорові, так і хворі м’язи.
Важливо, що іпотерапія має і психологічний аспект. Дитина під час «спілкування» з конем отримує низку позитивних емоцій, а біополе цих тварин допомагає дитині позбутися відчуття самотності та безвиході. Самооцінка дитини, яка керує такою великою істотою, підвищується. Дитина стає зосередженою, цілеспрямованою, сміливою, впевненою. Зрештою, на відміну від білих лікарняних стін та уколів, іпотерапія сприймається не як лікування, а як відпочинок чи заняття спортом.
«Поступово світ людини, яка контактує з конем у лікувальних цілях, наповнюється новими відчуттями, барвами, емоціями. У людини повертається інтерес до себе самої й світу, з’являється бажання виявляти активність не лише у спілкуванні із тваринам, але й у повсякденному житті», - говорить практичний психолог Алла Касаткіна.
Особливу увагу відводять відбору коней для іпотерапії. Найчастіше такими «партнерами» дітей стають уже старші коні, які раніше були активними учасниками скачок. Дорослі коні є спокійнішими, а великий досвід роботи з людьми підвищує їхні здібності до розуміння настрою наїзника. Якщо кінь відчуває загрозу з боку людини, він не підпустить її до себе. Якщо ж бачить безпомічність та страх, стане другом і підтримає. А у деяких європейських закладах для людей похилого віку чи неповносправних коні – обов’язкові жителі.
*Іпотерапія - метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно