Неземної краси краєвиди спекотної Флоренції, прохолодне смачнюче джелато, мила історія першого у житті кохання – поєднання, яке обов’язково зацікавить навіть вибагливого книголюба! Адже у цій історії справжнє комбо із подорожей, гастрономії та почуттів – тому пройти повз цієї барвистої книги вам навряд вдасться (та і чи захочеться?)!

Тому, розкажемо про книгу Дженни Еванс Велч «Кохання та джелато» детальніше і додамо кілька улюблених цитат з неї!

*вікова категорія – 14+

   

Розгадати таємниці минулого у сонячній Італії

Тяжко хвора мама Ліни (Кароліни) бере із доні обіцянку: та неодмінно має поїхати із США до Італії хоч на кілька місяців, і знайти давнього друга мами Говарда, про якого та ніколи до того не згадувала, але який виявляється… її татом?

Шістнадцятирічна Ліна виконує останнє прохання найріднішої у житті людини, хоч взагалі не сподівається на те, що ця поїздка може змінити її життята відволікти від горювання і відчуття суму й втрати.

Ліні доведеться не тільки звикати до іншої країни, міста, думки про Говарда як про тата, а й розгадувати таємниці минулого своєї мами. Подруга Говарда віддає Ліні щоденник Гадлі, і дівчина має змогу «повернутися у минуле» і прожити рік студентського життя завдяки спогадам своєї мами, записаних у нотатнику.

Які таємниці приховує записник? Чому мама Ліни покинула навчання у Флорентійській академії мистецтв і мрію стати відомою на весь світ фотографинею? Які особисті драми та переживання не давали їй дихати на повні груди? І чи насправді Говард батько Ліни?

Дівчина ставить перед собою ціль: побачити і побувати у всіх місцях Флоренції, описаних у щоденнику. І у цьому їй допоможе…. Рен (він же Лоренцо Феррара).

«Я не сама. Тут із футбольним м’ячем грав хлопець. Він десь мого віку, а може, трішки старший, і щонайменше місяці три забував постригтися… Середній зріст, стрункий, оливкового кольору шкіра і характерний ніс… Рен справді був симпатичний, але краса в нього була така, якої не помічаєш з першого погляду. Його глибокі карі очі були обрамлені неймовірно довгимивіями, а коли він усміхався, то було видно щілину між зубів…».

17-річний харизматичний та привабливий «загадковий італо-американець», при цьому – добрий та надійний друг, типовий «хороший хлопець», але не без перчинки! Тому, із таким можливо все!

Наприклад: покататися на мопеді нічною Флоренцією; наїстися найсмачнішого у світі джелато («найкраще, що може статися з тобою у житті»; Отож… Італійське джелато. Візьміть смакоту звичайного морозива, помножте на мільйон, посипте хрусткими ріжками єдинорога»); здійснити спільну подорож до іншого міста задля розгадки найголовнішої таємниці у житті Ліни і, нарешті, можливо навіть закохатися?!

Але чи може все бути настільки ідеально? Безперечно, після усіх страждань Ліна заслуговує на гепі-енд, але, здається, у Рена є дівчина – ефектна красуня та супермодель Мімі…

«О боже мій. Я була така закохана, що аж боліло».

«У кімнаті раптом дмухнуло свіжим повітрям, і я подивилася на велетенське відчинене вікно. Я зовсім забула про своє правило: якщо здається, наче все надто ідеально, щоб бути правдою, то, напевно, таки, не здається».

Історія, залита сонячним промінням, світлою тугою і осяйним коханням, яке потихеньку, поступово, поволі, але зцілює рани. Книга про сімейні цінності та родинне тепло; складність вибору, зради та самотність, але, і найперше – про те, що як складно та боляче не було б – є мільйони шансів, що життя тобі ще дасть змогу втілити свої мрії і зустріти саме ту людину, на яку ти чекаєш.

А ще – читач точно не занудьгує, адже будуть тут і всі складові бурхливого та яскравого життя підлітків: шалені вечірки біля розкішного дому у басейна («за цілий рік я не почувалася такою живою. А може, і за все життя»), і підліткові драми, сварки, розлучення, непорозуміння, пристрасті та шалені поцілунки.

А ще завдяки цій історії читач зможе очима головної героїні побачити усю красу Флоренції (кафедральний собор Дуомо, міст Понте Веккіо, фонтан Порчеліно, статуя «Викрадення сабінянок»…), познайомитися із її найкращою подругою Адді (супергеройською силою якої була Здатність Повертати Найкращу Подругу в Нормальний стан), із кількома супергарячими хлопцями (крім Рена, чого вартує тільки красунчик Томас із ідеальними вустами та мужнім підборіддям, дивлячись на якого, так і згадуються боги на Олімпі), а також краще пізнати велетня Говарда, який тільки на вигляд може бути страшенно_злим_не_смій_торкатися_моєї_дочки батьком, а насправді – є дуже доброю, чутливою, турботливою людиною; чоловіком, який, навіть втративши так багато, не забуває про почуття гумору, надію, сенсу життя.

Ця історія — про подорож, рушійною силою якої стала велика втрата («Я зупинилася. Мало того, що це вперше мене таке запитали, то він ще й дивився на мене так, ніби дійсно хотів дізнатися. Якусь мить мені кортіло розповісти йому, як це – почуватися островом: навіть у кімнаті, повній людей, я була відірвана й самітна, а хвилі болю з усіх боків розбивалися об мої береги. Але я швидко проковтнула ці слова. Навіть коли питають, люди насправді не хочуть чути твоїх сумних метафор. Зрештою я просто знизала плечима»), а її підсумком стало віднаходження відповідей на запитання, які ятрили душу, а також можливість дихати на повні груди і жити далі. 

Жити повноцінно, цінуючи кожен момент. Кожен схід і захід сонця. Кожну усмішку і поцілунок. Кожне «я тебе кохаю» і «я тебе люблю»…