"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Харлан Ганна
Книжки, які повертають віру в добро
«Бо життя не завжди можна жити,
часом від нього треба сховатись»
Євгенія Кузнєцова, «Спитайте Мієчку»
 
Сердечність і людяність – це ті риси, яких доволі часто не вистачає в реальному житті. Але не все так безнадійно, адже зворушливі й життєствердні книжки ніколи не вийдуть з моди. Особисті негаразди, боротьба зі стресом і повсякденні турботи відступають перед магією затишного книжкового світу. У цій добірці – шість захопливих історій, читання яких зцілює душу та дарує надію на краще.
 
Сара Гейвуд, «Кактус»
 
 
Життя С’юзен Грін впорядковане до найменших дрібниць, у ньому немає місця для зайвих сентиментів та ірраціональних схильностей. Іншим людям вона здається непривітною і дивакуватою, проте насправді ця пані просто дуже прагматична. Колеги недолюблюють С’юзен за надмірний педантизм, а вона ж натомість вважає їх неробами й робить все можливе для того, щоб звести спілкування на неробочі теми до мінімуму. Жінка, що сама нагадує колючку, має цілу колекцію кактусів:
 
«Я зуміла виростити деякі справді вражаючі екземпляри без усіляких сторонніх підказок. Так, жоден із них ще ніколи не цвів – але це вже деталі».
 
Однак життя 45-річної головної героїні кардинально змінюється, коли вона дізнається про свою незаплановану вагітність. І хоча з батьком майбутньої дитини її пов’язують стосунки без зобов’язань, С’юзен, яка до того ніколи не планувала мати дітей, несподівано сама для себе вирішує народжувати.
 
 
Не менше питань викликає у жінки підозрілий заповіт матері, за яким будинок залишається братові С’юзен Едвардові. Вона не може повірити в те, що матір при здоровому глузді могла вчинити подібним чином. Чи вдасться С’юзен відновити справедливість? І скільки турботи потрібно, щоб серед гострих колючок кактуса з’явилась прекрасна квітка?
 
Катажина Ґрохоля, «Г’юстоне, у нас проблеми»
 
 
На відміну від С’юзен Грін, спосіб існування 32-річного Єремії складно назвати організованим. Йому радше пасує прикметник «хаотичний», до того ж чоловік йде по життю з гаслом «Западло – наше все». Фактично в один момент він втратив роботу, яка була справою всього його життя, і кохану, через що тепер ображений на всіх жінок світу:
 
«Жінка перетворить твій мозок на кашу, не встигнеш озирнутися, а вже і не зможеш згадати, що колись у тебе був мозок. Але вже все, минуло, не вернеться. Більше я не дозволю так себе дурити».
 
Наразі кінооператор, який після гучного скандалу був змушений піти з професії, перебивається випадковими заробітками. Мабуть, зайвим буде нагадувати, що Єремії тотально не щастить. Матір намагається контролювати кожен крок свого дорослого сина. Її миршавий пес, чихуахуа на прізвисько Геракл, взагалі ненавидить Єремію і готовий загризти його за першої ж нагоди. Сусідка знизу, яку він називає не інакше як «Сіра Відьма», дістає безкінечними претензіями, а колишня дівчина вчинила щось настільки страшне, що навіть згадувати не хочеться. Коли ж Єремії вперше за тривалий час пропонують роботу за фахом, він на радощах примудряється добряче хильнути напередодні й забути камеру вдома.
 
Одним словом, спочатку цей персонаж справляє малоприємне враження. Над невдачами Єремії можна довго потішатись і, якщо бути чесними до кінця, то інколи й зловтішатись, мовляв, так йому і треба! Проте коли зрештою виявляється, що за маскою інфантильного тюхтія, який не бачить далі свого носа, ховається хоча й не надто емоційно зрілий, але чесний і чуйний чолов’яга, його точно захочеться обійняти.
 
Євгенія Кузнєцова, «Спитайте Мієчку»
 
 
У персонажок наступної книжки з нашої добірки також є свій особливий спосіб вирішення проблем – поставити життя на паузу й поїхати в будинок дитинства, в якому літо триває «поза часом і простором», а щоденні клопоти відсувають на задній план драми дорослого життя. Тут кущі дикої малини, яблуневий сад і вирощування гарбузів на експорт стають значно важливішими, ніж непрості роздуми про майбутнє.
 
Дебютний роман Євгенії Кузнєцової розповідає про чотири покоління жінок, які зібрались під одним дахом. Мієчка не може обрати між двома чоловіками. Лілічка не знає, як зважитись на переїзд до далекої Австралії. Марта носить під серцем двох дітей, але не впевнена, що хоче жити з їхнім батьком. Теодора і Марія також стоять на порозі великих змін: перша розуміє, що її довге життя стрімко добігає кінця, а друга боїться ролі старшої, яка перейде до неї після смерті матері. Вони відкладають рішення на потім і сподіваються, що вихід із ситуації з’явиться сам собою:
 
«У зарослий кущами притулок для лузерів вони приїздили завжди, коли без цього вже було не можна. Для цього не треба було трагедій – просто іноді видавалося, наче все в тумані і дороги далі не видно».
 
Можливо, цей підхід не зовсім продуктивний, але ж як приємно опинитись у прихистку, за стінами якого можна залишити всі негаразди. Чому б і вам не спробувати, хоча б подумки? Лише спитайте Мієчку, де сховатись від проблем.
 
Делія Овенс, «Там, де співають раки»
 
 
Якщо спробувати охарактеризувати дебютну книжку Делії Овенс кількома словами, то можна сказати, що це історія про невичерпну красу природи та безмежну людську самотність. Авторка за фахом біологиня, тож відповідно й описи природного різноманіття вийшли в неї надзвичайно атмосферними. Щодо сюжету, то хоч у плані майстерності й реалістичності він дещо програє змальовуванню пейзажів і поведінки тварин, та все ж здатний зацікавити й утримати увагу читачів до останньої сторінки.
 
Головною героїнею роману є Кая Кларк, життя якої минає серед маршів – приморських луків, «де з вод, що линуть просто до небес, буяють трави». В дитинстві рідні покинули її напризволяще, тож дівчинці довелось рано подорослішати й піклуватись про себе самостійно. Вона навчилась виживати в умовах дикої природи, однак не навчилась довіряти людям і віддає перевагу усамітненню:
 
«Є у світі місце, де співають раки – в нетрях, де живуть самі лише дикі звірі й поводяться так, як і належить диким звірям».
 
Здавалося б, нікому немає діла до покинутого всіма Болотяного Дівчиська. Але коли на болотах знаходять тіло найкращого гравця футбольної команди й заодно місцевого донжуана Чейза Ендрюса, то головною підозрюваною у вбивстві стає Кая Кларк. Так історія про самотнє дорослішання доповнюється інтригуючим детективом із непередбачуваною розв’язкою.
 
Дорж Бату, «Таємниця старого Лами»
 
 
Хай про що б писав Дорж Бату, чи то короткі замальовки про робочі будні операторів корекції траєкторій NASA, які переросли у дві книжки про Франческу, чи то неймовірні пригоди Моцарта у сучасному Нью-Йорку, це буде легке й захопливе чтиво, яке спонукає до роздумів. Не стала винятком й одна з найочікуваніших новинок Книжкового Арсеналу «Таємниця старого Лами».
 
У книжці йдеться про двох послушників буддійського монастиря та їхнього вчителя Чітмідорж-ламу. Повість є автобіографічною, оскільки в ній вміщені реальні спогади автора про дитинство в Бурят-Монголії, хоча й не обійшлося без майстерного художнього вимислу. Проте здогадатись, які з описаних подій відбувались насправді, а які – були вигадані письменником, майже неможливо.
 
За сюжетом Дорж і Беліґто помічають на стіні храму тханґку, на якій зображено мапу. Щоб розкрити цю загадку, хлопцям доведеться пройти чимало випробувань, а також дізнатись про знищення радянською владою буддійських монастирів. Як і в романі «Моцарт 2.0», основний текст книжки супроводжують ілюстрації і QR-коди, що дозволяють почути звучання бурят-монгольської мови. І, звичайно ж, не можна не згадати про мудрості Чітмідорж-лами, завдяки яким книжку хочеться розтягнути на цитати:
 
«Розум постійно шукає відповіді на питання. Якщо тебе ніщо не цікавить, то ти, скоріше за все, вже вмер».
 
Ореста Осійчук, «Абрикосова книгарня»
 
 
Події цієї зворушливої родинної саги розгортаються у двох часових просторах. Перша сюжетна лінія охоплює період з початку ХХ століття до 1920 року. Марії Фариняк довелось віддати сина на виховання родичам покійного чоловіка. 9-річний Михайло опиняється у домі рідного брата свого батька, вуйка Стефана, який до того ж володіє невеличкою книгарнею. Його дружина, цьоця Кася, на перший погляд здається суворою жінкою з кепським характером, яка зовсім не рада появі чужої дитини у своєму будинку. Хлопчик безмежно сумує за мамою, однак саме тут йому пощастить знайти справжніх друзів, приручити двох вовків, відкрити для себе чарівний світ книг і зустріти перше кохання:
 
«Те кохання було нестримною весняною бурею, що сколихнуло все моє єство і подарувало беззастережну ніжність…».
 
Подорослішавши, Михайло дізнався, що люди, які замінили йому батьків, приховували від нього правду про долю Марії Фариняк. Тож він вирушає до далекого Парижа, щоб відшукати матір і знайти в собі сили пробачити найрідніших, які хотіли вберегти його від страждань і тим самим змусили страждати ще більше.
 
 
Друга сюжетна лінія пов’язана із сучасністю, коли чоловік з таким самим ім’ям і прізвищем намагатиметься розкрити таємниці, поховані під уламками часу. Чи вдасться Михайлу Фариняку початку ХХІ століття виправити помилки минулого? Відповідь – на одній з останніх сторінок «Абрикосової книгарні».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage