Книжки-галереї: усе, щоб нарешті полюбити мистецтво
Синьоок Тетяна
04.09.2018
Є багато способів виявити свою небайдужість до світу й водночас пізнати себе. Відвідування галерей – один із них. На жаль, не для всіх він досі очевидний, тому на допомогу поспішають фахівці, які одного дня відкрили для себе зв’язок між спогляданням мистецтва і життєрадісністю. Ось чому вони діляться своїми відкриттями у форматі ненав’язливих та яскраво оформлених видань. «Як творити галерею» і «Гра в музей» – це книжки для тих, хто досі помилково вважає, що відвідувати виставки нудно. Причому не важливо, дорослі ви чи діти.
Як організовують мистецькі простори?
Видання «Як творити галерею» відкриває світ мистецьких просторів від найраніших до сучасних, розповідає про сучасні виставкові центри та їхнє оформлення, а також знайомить з цілим спектром професій, потрібних для того, щоб прекрасне зустрічало глядачів у якнайвигіднішому світлі.
Одна з родзинок книжки – ігровий характер. Це і пізнавальне видання, і віммельбух, і квест (ану спробуйте розшукати картини Джузеппе Арчимбольдо у виставкових залах! А на якій сторінці вам траплялися «Соняшники» Ван Гога?). У такий спосіб читач розважається і дізнається про відомі картини, мандруючи сторінками книжки, наче залами галереї.
У таких виданнях завжди цінна жартівливість у тексті й в ілюстраціях. Завдяки їй читач не відчуває себе неуком у царстві недоступного мистецтва, а, навпаки, розуміє, що не до всього варто ставитися аж так серйозно, краще просто бути уважним і не боятися сформувати своє безпосереднє враження від побаченого. Або принаймні повеселитися.
Картини, згадані в книжці, належать до різних епох: від античності до сучасності. Втім, все ж ця книжка про людей, відданих мистецтву: читачі зустрінуть на сторінках і химерних колекціонерів, і наполегливих кураторів виставок, і натхненних піарників і працьовитих реставраторів, і кожна зустріч вразить фактом: як же багато праці покладено на те, щоб ми могли вирушити в пригоду споглядання мистецтва й почуватися там затишно!
Познайомитися зі своїм
Якщо про всесвітньо відомі галереї й про те, як розуміти їхні експонати, час від часу з’являються книжки, то про чудові українські галереї, доступні для відвідин кожному з нас, захопливо й пізнавально чомусь пишуть не так вже і часто. Ось чому видання «Гра в музей», присвячене експозиції Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, більш ніж актуальне. І йдеться тут не лише про загальну мету – доступно розповісти про найцікавіші експонати саме української галереї. Видання вражає, по-перше, ненав’язливою інформативністю багатьох цікавих фактів (а ви знаєте, чим відрізняється головний убір Наполеона від піратського капелюха? А можете пояснити, чому не так вже й давно в рожевий колір одягали хлопчиків, а в синій – дівчаток?).
По-друге, кожна картина чи скульптура та опис до неї подані не ізольовано від того, що в цей час відбувалося в Україні й за її межами, а в контексті. На кожній сторінці є хронологічна шкала, завдяки якій читач розуміє, що, приміром, коли митець Казімеж Сіхульський писав картину «Сліпий гуцул», у Харкові будували Держпром, а в Лондоні побачило світ перше видання «Вінні-Пуха». Безперечно, ці хронологічні обійми з різних фактів не претендують на вичерпність, однак вони викликають певні асоціації з епохою, оживлюють її.
По-третє, книжка дарує підказки, як зацікавити дитину мистецтвом. Треба просто знайти зв’язки між дитячим досвідом і якимись елементами на картині. Скажімо, розглядання «Натюрморту з пташкою» Ізабелли Гурської може запам’ятатися краще, якщо потім зробити разом з дитиною годівничку або якщо відвідати потому природничий музей і з’ясувати, а яку ж саме пташку зображено на полотні. А картина про бал явно не забудеться, якщо влаштувати щось на зразок нього вдома з друзями!
Приємним бонусом, який допоможе поринути в атмосферу споглядання, стануть поради, що почитати, переглянути і послухати. Отже, можна збагатитися й у читацькому, слухацькому й кінодосвідах.
В ідеальному суспільстві такі книжки мають існувати принагідно до кожної галереї в Україні, особливо до тих, що цінують своїх наймолодших відвідувачів.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно