"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Білецька Наталія
Книжка про те, як цінувати мить
Random
Цього року Катерина Бабкіна дебютувала з першою книгою для дітей. «Гарбузовий рік» – саме з такою загадковою, принаймні для мене, назвою з’явилося видання про дорослішання.
 
Завдяки цій книзі читачі знайомляться із мешканцями чарівного саду, усі «жителі» якого теревенять та діляться думками: гарбуз, порічки, помідори, грак, цуцик і навіть старий велосипедик. А ще з родиною, членів якої спершу навіть не ідентифікують по іменах: мама, тато, хлопчик, дівчинка….
Ключова тема у цій повісті - сентенція виростання та дорослішання. Виростання як фізичного, бо всі і все росте та розвивається,і, врешті, досягає свого апогею та гасне чи перероджується. Як-от гарбузик, якого щороку висаджують із зерен, а коли він виростає – то стає запашною кашею на потіху людям. А дорослішання в контексті мислення та емоцій, людей, подій та цінностей, що змінюються з часом. Наприклад, дівчинки, що колись була маленькою, а тепер стала жінкою, яка рідко з’являється в садку із чоловіком.
 
Піднімається і питання родини, як єдиного цілого, як єднання із природою. Для підтвердження авторка наводить аналогію із «родичами гарбузовими»: всі кого ми любимо, про кого дбаємо та хвилюємось – родина.
 
Важливою є ситуація появи Рената – хлопчика в інвалідному візку, якого його сестричка називає метеликом. Бо ж справді, головне - вміння бачити хороше у всьому й не здаватися, не зневірятися і триматися мужньо. Навіть коли твої крила – це лише тінь від інвалідного візка. Метелики ж бувають різними.
 
Оформлювала повість Юлія Пилипчатіна – фантастична художниця, яка змогла тонко відчути і не менш витончено проілюструвати цю не просту, як на мене, та вкрай важливу історію. Ілюстрації ніжні, і подекуди навіть згладжують ті гострі кути, які створила Катерина Бабкіна.
 
Попри те, що Катерина Бабкіна говорила на одній із презентацій книги, що дорослішання - це не так уже і добре, й, врешті-решт, усі виростають та стають іншими, у «Гарбузовому році» таких ноток песимізму немає. Ця історія здалась мені дуже милою та оптимістичною, навіть життєствердною. Так, дорослі не живуть уже безтурботно, як коли були малими, але і в цьому періоді є свої труднощі, і в тому були. Просто з часом усе це згладжується, забувається.
 
Наостанок скажу, що хоча книга ніби й призначена для дітей, але в ній запаковано значно більше. Історія вчить не лише малят берегти дитинство, але показує дорослим, що потрібно цінувати кожну хвилину свого життя, і не відбирати ці миті у своїх дітей, навіть якщо вони проводять час, скубаючи порічки під кущем чи граються із брудним цуциком.
 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage