Книга року ВВС: Бондар, Аполлон і Марсій
07.12.2018
"Церебро" – можливо, сьогодні найдосконаліша книжка Андрія Бондаря. В цій фразі слово "книжка" мусить звучати курсивом, бо перед нами не просто збірка різних творів, а саме книжка, як певна цілість, де важливі не тільки окремо взяті тексти, а й уся сума утворених ними значень, явних і прихованих.
Віталій Жежера, ВВС Україна
Обкладинку зроблено Оленою Грозовською. Вона – музикант і художник. Тут нею іронічно обіграно композицію картини Караваджо про Хому Невірного: сам Андрій Бондар і Томас Манн торкаються пальцем знаменитої формули E=Mc2, витатуйованої на підребер'ї Ейнштейна.
В картинці на обкладинці схована загадка: чий то палець? Можливо – Томаса Манна, а може й Андрія Бондаря, хоч у цьому випадку в Томаса обидві руки мають бути лівими. Втім, це не суперечить теорії відносності.
Під обкладинкою – 16 текстів. Одні, як мовиться, списані з реальності, інші - цілком фантасмагоричні.
Після появи книжки вже не раз виникало питання про жанр: що це - притчі, есеї, сни, житейські анекдоти? Все перелічене там є. Отже – як воно тримається купи?
На мою думку, вся книжка являє собою великий 16-частинний есей, створений за законами джазової логіки. Головна мелодія заявлена вже в першому тексті – "Дельфіни і шиншили", тексті досконалому, як молитва. Власне, це і є молитва, настільки одверта й інтимна, що її боязно перечитувати.
До теми. Купити книжку «Церебро»
Висловлюючись прозою, тут ідеться про гріх здирання шкури з живої істоти. Чому саме цей текст вміщено першим, хоч він існує наче б цілком осібно й нібито не має в книжці ані "продовження", ані прямого перегуку з іншими текстами?
Одначе, якщо припустити (а воно якось само собою припускається), що десь у підоснові "Дельфінів і шиншил" лежить страшний давній міф про Аполлона і Марсія (де перший здирає шкуру з другого), то всі інші тексти цієї книжки набувають драматичної цілісності.
Це варіації вічного конфлікту й взаємопроникнення між свідомим, "аполонічним", і стихійним, "марсієвим" началом у культурі.
Хоч сам Андрій Бондар тут, здається, стоїть на боці Марсія, інколи ці начала у нього парадоксально й вигадливо зближуються, як скажімо, в оповіданні "Ахмад", або в оповіданні, що дало назву всій книжці – "Церебро".
Й ще одне: десь (навіть глибше, аніж міф про Аполлона і Марсія) в цій книжці схована думка про те, що так звана літературна творчість насправді, можливо, є гріхом. Як каже з іншого приводу сам автор, "Ця думка ні від чого не рятує і нічого не прояснює. Вона просто є".
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно