Кidsbooks

У 2013 році Тарас Прохасько, лауреат численних премій, став одним із «дорослих» письменників, які пишуть для дітей. Перша книга про родину кротів «Хто зробить сніг», яку він створив разом із Мар’яною Прохасько, одразу ж отримала декілька нагород. І вже наступного року Тарас і Мар’яна написали продовження казки.

«Куди зникло море» – це весела, добра казка-детектив про кротів, зайців, білок, бобрів, трясогузок та інших мешканців Букового лісу. Тарас і Мар’яна створили затишний і безпечний світ, в якому всі звірі дружать, разом вечеряють у кафе «Під дубом» і разом танцюють на концерті відомої співачки Соні Садової, літають на Небесній гойдалці й ходять один до одного в гості. І навіть злодія, який вчинив «нечуване для Букового лісу злодійство», жаліють і дарують йому старий ровер. Але забороняють з’являтися в них цілий рік. І це таки серйозне покарання, адже Буковий ліс – місце, в якому хочеться бути, де стають щасливими просто від споглядання намальованого моря.

Мама і тато в книзі – просто ідеальні батьки, в них можна повчитися виховувати дітей. Вони знайшли необхідний баланс особистого і сімейного життя та дають дітям можливість бути самим без постійного нагляду і поступово дорослішати. «Мама кротенят уміла здійснювати свої мрії», тому вона, тато й одинадцять старших синів вирушають на воронах вирощувати виноград і сушити родзинки. А Повз, Муркавка і Мартіна залишаються пильнувати нору й отримують невеличкий, але просто чудовий список із шести обов’язкових справ, найголовніші з яких – «бережіть себе» і «бавтеся», а ще «поливайте орхідеї, не їжте забагато солодкого, ходіть у гості та запрошуйте гостей». Кротенята і зайченя дорослішають поступово, помалу додаючи «собі в молоко кілька крапель кави». З цікавості вони виходять на «слизьку стежку», познайомившись із бандою, але самі ж із неї звертають. Вони придумують спосіб врятувати Повза і дістатися дому.

Але казка «Куди зникло море» – перш за все цікавий детектив. В Буковому лісі немає професійного детектива, напевно, тому що й злочини майже відсутні. За розслідування справи про викрадення картини беруться діти. У них все по-дорослому: вони малюють карту місця злочину, складають список із трьох підозрюваних, вистежують і переслідують одного з них, розпитують свідків і встановлюють алібі. І злочинця детективи знаходять. Ним виявився, звичайно, хтось зовсім неочікуваний. А про покарання злочинця і каяття стає відомо з листа, який пишуть своїй великій родині Повз, Муркавка і Мартіна. Саме цим листом із постскриптумом «Не забудьте родзинки» і завершується книга.

Мова казки яскрава й барвиста. Тут є й кумедні дитячі діалоги, які точнісінько передають настрій і атмосферу:

«Ну, слухайте, розказую… – почала Загата. – Проходжу спочатку на атракціони… зустрічаю якогось кабанського підлітка, питаю його: «Ти знаєш таких Ніф-Ніфа, Наф-Нафа і Нуф-Нуфа?»

– А він що? – спитала Жужіка.

– А він: «А-а-а, це ті, що всім розказують, що вони банда?» Я тоді йому на це: «А що вони за одні?»

– А він що? – знов не втрималася Жужіка.

– А він: «Це несерйозні пацани».

– А ти що? – цього разу встряла Мартіна.

– А я така: «Маю до них питання…»

Є й соковиті дитячі сленгові слова: тирипири, припертися, прикандичити, викапані гангстери, капут.

І смішна «бандиківська мова», якою розмовляють кабани:

«Альо! Пацани! Ви шо! – почули вони позад себе чийсь голос. – Це наше корито!»

Ілюстрації до казки намалювала Мар’яна Прохасько. Вони схожі на дитячі малюнки, добрі, прості й милі, – саме те, що треба для дитячої книжки.