"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Кізима Олеся
Історія родини, історія країни: українські сімейні саги, які варто прочитати
«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».
Максим Рильський
 
Уже зовсім скоро наша країна відзначатиме найважливіший день у своїй історії – 30-ту річницю проголошення незалежності. З нагоди свята розповідаємо про п’ять родинних саг, котрі допоможуть краще зрозуміти давню та сучасну історію України.
 
Ірина Савка, «Три Марти»
 
Ця історія – про трьох жінок в житті одного чоловіка. Трьох сильних жінок із однаковим іменем, чиї долі переплелися між собою, наче нитки у хустині. Ось Марта Закревська, перше кохання Романа, яку батьки видали за іншого... Марта Домбровська, яка, ризикуючи власним життям, рятувала під час війни... І Марта, яка стала його дружиною, вірною подругою та цілим світом.
 
Коли на зміну полякам приходять енкаведисти, а з ними розкуркулення, колгоспне ярмо, репатріація та депортації, — як жили й виживали прості люди, мешканці маленького західноукраїнського села, у ці надважкі часи?
 
«Три Марти» – роман, майстерно зітканий зі спогадів, сімейних переказів і документальних фактів та присвячений пам’яті батьків й односельців Ірини Савки. Прототипами двох Март стали мама й бабуся авторки, ще одна Марта – це збірний образ. Обкладинку книги, на котрій зображено вицвілу, розмиту дощами хустку, створила Мар’яна Савка, змалювавши її із хустини, яка належала її бабуні.
 
 
Софія Андрухович, «Амадока»
 
Амадока – «найбільше озеро в Європі», розташоване на території сучасної України, між Волинню і Поділлям. Величезна міфічна водойма, вперше описана Геродотом та відтворювана на середньовічних мапах, що раптово й безслідно зникає з лиця землі і карт у ХVII столітті.
Богдан – чоловік із пошматованим до невпізнаванності обличчям та повною втратою пам’яті, дивом вцілілий боєць в одній із гарячих точок на Сході України. Ідентифікований за формою губ, він повертається додому, до дружини Романи, котра силою любові і терпіння, за допомогою світлин, листів та безкінечних розмов тче нове полотно його спогадів...
 
«Амадока» – це 832-сторінковий роман у трьох частинах, нелінійний сюжет якого охоплює різні періоди української історії, зокрема сталінські репресії 30-х років, Голокост та АТО, а серед героїв зустрічаються реальні історичні постаті, такі як скульптор Іоан Пінзель, єврейський мудрець Баал Шем Тов, філософ Григорій Сковорода, неокласик Віктор Петров (Домонтович).
 
 
Василь Махно, «Вічний календар»
 
«Вічний календар» – це «великий роман про малі території», своєрідний український літопис, який відображає життя декількох поколінь двох родин – Баревичів і Волянських-Коритовських – на тлі глобального історичного контексту, починаючи з 1666 року та до нашого часу.
 
Основні події цієї масштабної історії відбуваються у придуманому селищі Митниця (прототип – село Базар), розташованому поблизу річки Джуринки, неподалік містечка Язлівець, поміж містами Бучач й Чортків (нині – Тернопільська область). Тут тісно переплелися долі українців, євреїв, мусульман, вірмен та поляків, творячи невидиме, на перший погляд, загальне мереживо спільної історії, коли в калейдоскопі загарбань, воєн, етнічних чисток й інших лихоліть кожен очікував змін та можливостей...
 
«Всі ми проживаємо цей вічний календар. Наша пам’ять є теперішнім, майбутнім і минулим, з комбінацій якого і складається людське життя. Вічний календар – це життя і смерть, це ходіння по колу, коли все повторюється і закручується у спіраль».
 
 
Марія Матіос, «Букова земля»
 
«Ця робота – нагадування про минуле – неперервна. Коли ми нею нехтуємо – живі розв’язують війни. Між собою, між землями, між державами. Від незнання, захланності та інтелектуальних лінощів».
 
«Букова земля» – вражаючий роман-панорама завдовжки у 225 років, що віддзеркалює «живу» історію малої батьківщини Марії Матіос – крізь призму перехресних історій п’яти буковинських родин, а також реальних історичних персонажів.
«На Буковині... тут така мішанка народів і крові, що з цього краю можна зробити взірець, як такій кількості люду на малому клаптеві землі уживатися без війни і тотальної ненависті».
Аристократи, землероби, скотарі, воїни, переселенці – ці люди різного суспільного рівня, статусу, національності та світогляду, яких об’єднує любов до рідного краю, постають повноправними творцями не лише локальної, а й загальноєвропейської історії – від крихітного хутора Сірук до Відня та Бухареста, від Берліна й Берна до Станиці Луганської літа 2014 року...
 
 
Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів»
 
«Музей покинутих секретів» – роман-епопея, «роман нобелівського класу», який також називають «сучасним епосом сучасної України», «одним з найважливіших романів Східної Європи після 1989 року», «найкращим, що вродило на ниві української літератури від часу проголошення Україною незалежності», одним з 20 найкращих романів ХХІ століття (за версією швейцарської газети «Tages-Anzeiger», 2020 рік).
 
Ця родинна сага розповідає історію життя декількох поколінь у родоводах Дарини та Адріяна, відомої тележурналістки та власника крамниці з антикваріатом, які разом прагнуть розгадати дві таємничі загибелі – двоюрідної бабусі Адріяна, бійчині УПА Олени Довгань і приятельки Дарини, художниці Владислави Матусевич.
 
«Музей покинутих секретів» – це велика література і жорстока правда про минуще та непроминальне, про кохання, зраду і смерть, а головне – «про моральний вибір кожної людини, про мужність прийняти пам’ять як частину своєї індивідуальності, інкорпорувати своє минуле, хоч би яким воно було, в структуру власної ідентичності – проблема, що неуникненно стоїть як перед кожним українцем зосібна, так і перед цілою країною назагал, не розв’язавши якої ніколи не здобудеш свободи».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage