Другий роман афгано-американського письменника Халеда Госсейні — уже в продажу. Книга «Тисяча осяйних сонць» розповідає про переплетені долі двох афганських жінок у найважчі для Афганістану часи. Переклав бестселер українською Роман Гардашук, а обкладинку зробила художниця Слава Шульц. 

Скільки часу тривала робота над візуальним оформленням? Чи могла книга виглядати по-іншому? Як з’явилась ідея саме такої обкладинки і що вона символізує? Про все це — у розповіді Слави Шульц. 

* * *

Мені завжди важко сказати, скільки часу тривала робота над тим чи іншим проєктом. Якщо взяти період від перших ескізів до здачі обкладинки, то це було десь з середини грудня 2024-го і до початку лютого 2025-го. 

Першою зʼявилася ідея з постаттю жінки в бурці (верхній одяг в ісламських традиціях, який повністю покриває тіло і обличчя) розташованої у скелі на місці зруйнованого Бамʼянського Будди. Бамʼянські Будди були розташовані в долині Бамʼян. Це гігантські статуї, висічені понад 1500 років тому і знищені талібами, які визнали їх ідолами.

У книзі на цих Буддах був зроблений сильний акцент, як на мене. Для Лайли (головної героїні) ці Будди були не просто памʼятками, а символом історичної памʼяті Афганістану, чогось, що належало всім і не мало бути зруйнованим. Бамʼянські Будди — це метафора душі країни, її багатовікової культури та краси, яку знищує фанатизм. Їх підрив — це руйнування памʼяті, духовності, людяності як і позбавлення жінок голосу, освіти, права на гідність. Тож у першому варіанті обкладинки жінка постає на місці Будди — як образ стійкості, памʼяті і краси. 

Але після опрацювання цієї ідеї, було вирішено пошукати такий варіант обкладинки, щоб вона більш особистісно розкривала ідею твору. Оскільки в творі паралельно зображено складні долі двох жінок, що переплітаються, тому було обрано такий варіант, який заключав би саме цю ідею. І вже відштовхуючись від деяких референсів, був знайдений ескіз в якому можна було б поєднати два характери: Лайли — освіченої, із внутрішнім полумʼям. Її боротьба не тільки за себе, але й за майбутнє, за право жінок бути почутими. І Маріам — жінки, народженої в тіні, позбавленої права вибору. Вона виросла в ізоляції, вихована в покорі, у світі де жінку навчили мовчати. Тож образ Маріам у синіх тонах, ніби тінь минулого, постать Лайли — у червоно-помаранчевому як уособлення живої нестримної любові до життя і боротьби. 

Не менш важливим був для мене погляд Лайли, саме він мав утримувати це відчуття сили і непокори. 

Так як моїй творчості притаманне тяжіння до сильних образів, до пошуку характерів і відчуттів, то і в цій обкладинці я не відійшла від своїх вподобань. Сподіваюсь лише, що мені це вдалося і читачі відчують в цих образах героїнь, які так обʼємно розкриті автором.