"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Ірландській письменниці, авторці світових бестселерів “Розмови з друзями”, “Нормальні люди” та “Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?” Саллі Руні сьогодні виповнюється 31 рік. День народження письменниці — це чудова нагода знову порозмовляти про її книги. Тим паче, що українське видання нового роману Руні вже друкують!


Перша книга Саллі Руні принесла їй письменницьке визнання, друга — світову популярність, а третя — закріпила статус літературного феномену, як назвали авторку в “The Guardian”.
“Element Pictures”, “Hulu” та “BBC Three” успішно екранізували “Нормальних людей” і анонсували прем’єру серіалу за мотивами “Розмов з друзями” на травень цього року. А нова книга Руні уже в перші місяці продажів стала бестселером і здобула престижні літературні нагороди. 

Сьогодні Старий Лев розповідає вам про романи Саллі Руні та ділиться особливими цитатами із цих книг

“РОЗМОВИ З ДРУЗЯМИ”

Переклад українською — Анастасії Коник.

Обкладинка — Назара Гайдучика.

У своєму першому романі Саллі Руні розповідає про чотирьох молодих людей, переплетених дружбою, стосунками, болем і нераціональним потягом один до одного.
Дівчата Френсіс та Боббі дружать ще зі школи, а певний час вони навіть зустрічались. Зараз подруги виступають разом на літературних вечорах, читають вірші й намагаються розібратись у житті.
Згодом вони знайомляться із подружжям Меліси та Ніка. Френсіс тягне до Ніка, а Боббі — до Меліси. Попри різницю в статусі й віці, вони проводять багато часу разом і ведуть дружні розмови про почуття, мотиви людських вчинків, мистецтво, книжки, політику і секс. Їхні стосунки стають все ближчими, а розмови — відвертішими…

***

У ліжку ми складалися одна довкола одної, як оригамі. Як виявилося, можна почувати таку вдячність, аж не можеш спати ночами.

***

Нік побачив мене, наші погляди зустрілися. Я відчула те, що завжди: у мені наче з силою повертався ключ, але цього разу я ненавиділа сам ключ і те, що взагалі була відкритою перед чимось.

***

Страждання не зробить мене особливою, та й удавання, нібито я не страждаю, також не зробить. Обговорення або навіть писанина про нього не зроблять страждання чимось корисним. Нічого не зробить.

***

Відмовляючись визнавати свою хворобу, я відчувала, що можу утримувати її поза часом і простором, лише у своїй голові. Якби про неї дізналися інші, хвороба стала б реальною, і я провела б усе своє життя в статусі хворої людини.

***

Згідно з Біблією, усі хворі люди були достатньо хорошими, щоб їх зцілили здорові.

“НОРМАЛЬНІ ЛЮДИ”

Переклад українською — Анастасії Коник.

Обкладинка — Назара Гайдучика.

Коннел і Маріанна — ніби з двох протилежних світів. Він — популярний у школі хлопець, спортсмен і єдиний син у незаможній сім’ї. А Маріанна виросла у достатку, а в школі завжди була об’єктом для насмішок. Мама Коннела прибирає у будинку Маріанни, тож там вони й знайомляться. А згодом стають найближчими людьми один для одного. До випускного…

У дорослому житті молоді люди помінялись ролями, і в коледжі уже Коннелу важко знайти своє місце, а Маріанна нарешті стає відкритою та популярною. Вони знову зустрічають одне одного. І знову стають найближчими. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми і врешті — несподівано врятувати одне одного.

***

Дивовижно, які рішення ми часом приймаємо тому, що нам хтось подобається, каже він, і вони змінюють усе наше життя.

***

Він щиро розсміявся. Маріанно, сказав він, хоч я й не вірю в Бога, але інколи думаю, що він створив тебе спеціально для мене.

***

Її тіло — лише предмет власності, і хоч він і побував у руках багатьох, переживши чимало зловживань, якимось чином завжди належав лише йому, і вона відчуває, що повернула його йому.

***

Вони ніколи не повернуть те, що між ними тепер. Але для неї біль самотності не зрівняється з болем, який вона відчувала раніше — болем від того, що вона нічого не вара. Він подарував їй доброту, і тепер вона їй належить.

***

Вони дали одне одному багато хорошого. А й справді, думає вона, а й справді. Одна людина дійсно може змінити іншу.


“ДЕ Ж ТИ ДІВСЯ, СВІТЕ МІЙ ПРЕКРАСНИЙ?”

Переклад українською — Ганни Яновської.

Обкладинка — Івана Шкоропада. 

Третій роман Саллі Руні вийшов друком восени минулого року. За ті декілька місяців, поки книга “Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?” прямує до українських читачів, її вже відзначили цілим рядом літературних нагород. Третя книжка Руні стала бестселером “The New York Times”, здобула перемогу в номінації “Художня проза” серед найкращих видань року за версією користувачів книжкового порталу “Goodreads” і премію “Irish Book Award”.
Українське видання роману уже в друкарні, тож скоро й ми зможемо поринути в книгу, яку переклала Ганна Яновська, а художньо оформив Іван Шкоропад. 

Нова книга ірландської письменниці розповідає про подруг Еліс та Ейлін. Перша — відома й успішна письменниця, а друга — працює в літературному журналі зі скромною зарплатнею. Подруги листуються і в цих листах розповідають одна одній про найважливіше і найбільш хвилююче.
Еліс знайомиться через “Tinder” із Феліксом, а потім спонтанно запрошує його у поїздку в Рим. Ейлін фліртує із другом дитинства Саймоном, і розуміє, що її почуття до нього нікуди не зникли. Ці четверо — молоді та пристрасні, однак життя минає. Вони прагнуть одне одного, кохаються, бентежаться через секс, розмовляють про дружбу та світ, у якому живуть. Невже вони і справді перебувають в останній освітленій кімнаті, доки не впала темрява? І чи знайдуть спосіб повірити у прекрасний світ?

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage