зображення з сайту

 «Let's Talk Picture Books»

Нещодавно «Let's Talk Picture Books» опублікували інтерв'ю з українським ілюстратором Олександром Шатохіним. Ділимося цією розмовою про сайлентбук «Жовтий метелик», роботу над цим виданням, підхід до створення книги, її символізм і важливість для ілюстратора та українських читачів і читачок!

Про книгу: Сайлентбук «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна — це «тиха книжка» про життя після війни, розбитої та обмеженої війни. Колючий дріт на початку з павуком — то образ обмежень і сковувань та страху, що дає війна. Війна, як колючий дріт, заганяє тебе в певні рамки, обмеження, несвободу. Метелики — це те, що було до війни, ніби душі, ніби місця, які були зруйновані війною. Дівчинка — це власне Україна — та, що тікає і протестує проти обмежень, рабства. Зустрічаючи метеликів, незважаючи на все вільних і яскравих, дівчинка розуміє, що життя буде продовжуватись, свободу метелика неможливо обмежити чи знищити…

LTPB: Чи можете ви розповісти про те, що надихнуло на «Жовтий метелик» і який ваш особистий зв’язок з історією?

Олександр: Україна вже понад рік веде повномасштабну війну з російськими окупантами. За цей час сталося стільки страшного і нелюдського. Але, як і багато українців, я щиро вірю в перемогу нашої країни, в мир, свободу і світло. Про це моя книга. Про світло після темряви. Я на власні очі бачив зруйновані домівки, війська окупантів, переляканих переселенців, які були змушені покинути свої домівки. Але водночас я щодня бачу силу та єдність українців у цій боротьбі. Це теж зображено в книзі – там усі ті почуття та емоції.

LTPB: Враховуючи тему та фон історії, з якими труднощами ви зіткнулися, намагаючись донести до дітей таку складну та делікатну історію? А чому ви зробили книжку безсловесною?

Олександр: Підхід до створення тихої книжки однозначно відрізняється від стандартного, а тому вимагає емоційного, чіткого та зрозумілого розвитку сюжету в ілюстраціях. Книги без слів недарма називають тихими. Мовчать, бо їм бракує слів, але вони переповнені емоціями! І я хотів зробити цю книгу особливо емоційною і заснованою суто на почуттях. Я хотів викласти свої думки та переживання. Вважаю, що саме тому формат безсловесної книжки якнайкраще відповідає темі війни. Іноді слова зайві. Я люблю тихі книги.

LTPB: Що ви використовували для створення ілюстрацій у цій книзі? Це ваш улюблений засіб? Як ваш процес змінюється від книги до книги?

Олександр: Я вважаю, що треба знайти свій підхід, певну візуальну мову, щоб книжка засяяла, розкрилася цікаво і повно. Я змінюю свій підхід до малювання від книги до книги, щоб відповідати історії. У «Жовтому метелику» я використовував чорно-білі ілюстрації, які фокусують нас на самій історії та навіть створюють певну напругу. Колір, навпаки, допомагає підкреслити неминучість добра і ніби світиться в чорно-білому сюжеті. Я зазвичай працюю з цифровими ілюстраціями і намалював цю книгу в Procreate на iPad.

LTPB: Над чим ви зараз працюєте? Ви можете нам щось показати?

Олександр: Зараз я навчаю студентів на тримісячному курсі ілюстрації для початківців. Це те, на чому я зараз зосереджений. Цікавий досвід. Водночас я думаю про створення нових книжок-картинок. Але це поки лише думки :)

LTPB: Якби вам випала можливість написати власну автобіографію книжки з малюнками, кого (живого чи ні) ви хотіли б проілюструвати до неї і чому?

Олександр: Я б із задоволенням проілюстрував свою біографічну історію і нікому б не довірив це :) Але цікаво думати про свою автобіографію у форматі книжки з картинками чи взагалі тихої книжки.