У сучасних реаліях частенько буває складно чи навіть боляче залишатися в моменті «тут і зараз», хочеться відволіктися від новин, буденності та забути про всі проблеми на світі. І якщо ви (як і ми) полюбляєте читати цікавезні й актуальні історії про подорожі в часі та/або альтернативні Всесвіти — то книжка від Лорен Томан «Я зупиню цей світ» вам точно сподобається! Адже мандрівки в минуле (чи майбутнє) це фантастично, дахозносно та в більшості випадків ду-у-уже небезпечно! А ще — це може бути романтично, щемко і пронизливо! То що, помандруємо разом?!

*для старшого шкільного віку

Що робити, якщо вважаєш себе лузером?

Старшокласник Джастін Воррен вважає себе невдахою та аутсайдером. Мама — з алкогольною залежністю, підстаркуватий і надокучливий «дядько» Стен, а перспектива на майбутнє (замість універу) — робота в місцевому супермаркеті. Єдине, що робить будні хлопця світлішими й радіснішими — це дружба з однокласницею Аліссою, до якої Джастін має теплі почуття, але через низьку самооцінку навіть не наважується мріяти, що між ними може щось бути. Хлопець ніколи не знав своїх дідуся і бабусі, адже ті загинули в страшній пожежі в місцевій школі ще до його народження. На їхню честь назвали навчальний заклад, у якому тепер вчиться їх онук — Воррен-Гай. Таємниці минулого не надто турбують юнака, адже в нього від своїх проблем дах зносить. Та Джастін і не переймається, як би могло скластися його життя, якби бабуся і дідусь були живі.

Одного вечора, після традиційної щорічної ватри (передматчевої вечірки біля вогнища, де збиралася вся школа) роздратований, злий і засмучений несправедливістю долі Джас повертався додому, коли його автівка ледь не злетіла з моста у воду. Чи все таки злетіла? Адже як пояснити те, що тинейджер потрапляє… в 1985-тий, за тиждень до ймовірної загибелі своїх рідних?! Як взагалі таке можливо, опинитися в минулому? Чи допоможе хтось хлопцю в цьому дивному для нього світі? І чи вдасться головному герою врятувати своїх предків і змінити минуле, яке вперто пручається?! Запитань набагато більше, ніж відповідей…

Чи можемо ми змінити світ?

Ця цікавезна, захоплива, динамічна історія-товстунець, щемка і прониклива, із надважливими сенсами, у якій містичним чином переплітаються людські долі й часові лінії, якнайкраще підходить для затишних читань довгими зимовими вечорами. Вона про емоційне й моральне дорослішання, про найбільшу жертву, яку людина може принести задля інших. Читаючи її, співпереживаєш персонажам і разом із ними розмірковуєш, що ж таке доля, чи можна її змінити, яка роль «маленької» людини на цій землі, ціну життя і чи існує взагалі таке поняття як «другий шанс»…

«Лив дощ. Вона ледве човгала по мосту, стискаючи парасольку обома руками. Та користі з тієї парасольки було як із дощовика в басейні.

«Пізно, пізно, пізно», – її серце наче билося в ритмі хлюпання кросівок по тротуару. Мокрі пасма волосся розліталися, били по шиї та лізли в очі, а з носа, підборіддя і вій стікала вода...

Зрештою, яка різниця?Вона ж бо знала, що покаже годинник: усе скінчено. Усе. Вона не встигла…

… Ще мить, і її залила хвиля світла». 

«Не доля визначає події, але коли вони стаються, то мають якесь значення». 

Перегорнувши останню сторінку, ще довго залишаєшся подумки й серцем разом із головними героями: сміливим і відданим найближчим людям Джастіном; мудрою не по роках, відважною, і такою ніжною душею Роуз; класним, розсудливим, уважним і просто хорошим хлопцем Ноа; подружжям Веронікою та Біллом, що віддані своїй справі й родині…

Як важливо у світі, який нерідко випробовує тебе на міцність, змушує падати на коліна та зазнавати болю, залишатися добрим, людяним, відкритим до інших та навчитися прощати… Ми всі надзвичайно тісно пов’язані одне з одним, і ця унікальна психологічна детективна історія якнайкраще це ілюструє.

«Відчуття було таке, наче стоїш на краю скелі, вітер лоскоче потилицю, а сила тяжіння тисне на плечі, підштовхуючи стрибнути в безодню. Розіб'юся? Чи полечу?»

Поради мандрівнику в часі

Тема «подорожей у часі» є однією з улюблених для мене в сучасній прозі, й авторці вдалося майстерно відтворити і змалювати унікальну атмосферу 80-х років минулого століття, зі своїми проблемами, фішками та ненав’язливо порівняти її із вайбом непростих сучасних 20-х. Часи змінюються, суспільство стрімко розвивається, але деякі питання залишаються важливими й актуальними навіть через роки.

Це булінг серед підлітків, цькування і знущання в школі; соціальна нерівність, емоційне та моральне насильство в родині, його наслідки; поняття справедливості та честі, гідності; ціна людського життя; самотність тинейджерів будь-яких поколінь; нейро- та психоемоційні особливості людини (наприклад, проблема СДУГ — синдрому дефіциту уваги й гіперактивності та інші); расова, етнічна дискримінація, відповідальність за свої вчинки; кохання, яке в суспільстві засуджується і вважається забороненим; щира дружба, що пов’язує людей невидимими, але напрочуд міцними ниточками, для якої не мають значення навіть фізичні закони, відстань і час…

«Деколи я почуваюся такою безпорадною, розумієш ? Таке враження, наче все, що я роблю, просто пшик і… – вона розчепірила пальці на руці й жестом показала вибух».

«Таке враження, ніби всім дали інструкцію, що робити зі своїм життям, а мене в той день не було. Якось так». 

У контексті сьогодення ця історія показує нам те, як важливо не забувати й пам’ятати минуле, робити правильні висновки, і попри все, не втрачати віри й надії на майбутнє.

І якби ми давали поради подорожньому, головному герою, який магічним незбагненним чином заблукав у часі — ми б сказали наступне: слухай своє серце. Роби добрі вчинки, усе, що для тебе важить і залежить. А інше — прийде й буде.

«… Але ви маєте знати: навряд чи я вірю в Бога. 

– Нічого, серденько, – відповідає старенька, лагідно поплескуючи мене по щоці. – Може, Він вірить у тебе».