Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшло друком оновлене видання книги «Європеана. Коротка історія двадцятого століття» Патріка Оурдженіка. Це текст, у якому історія Європи XX століття подана по-особливому: хаотично, іронічно, у вигляді нестримного потоку свідомості. Яскраве оформлення, яке створила Яна Пласконіс, підкреслює загальну атмосферу книги, її епатажність та хаотичність.

Більше про ідею оформлення та сенси, які можна в ньому зчитати, розповідає сама ілюстраторка:

«У ХХ столітті був великий технологічний прогрес, тож тепер без винаходів, які були створені у той час (радіопрогравачі, телевізори, телефони та комп‘ютери), ми не уявляємо наше сучасне життя. Та поміж тим історія попереднього століття наповнена жахливими подіями, та, на думку автора, є цілковито абсурдною.

Постійні повтори, відсутність хронологічного порядку, хаотичні факти та статистичні дані з історії – наче шум, з якого можна зловити окремі гасла, що виринають на полях книжки. Звідси й виникла ідея зробити книжку в стилі радіохвиль з різним ритмом, які накладаються одна на одну і утворюють шум, з якого можна зловити окремі цитати та фрази. Де фотографії та графічні об‘єкти перериваються та повторюються — як інформація у книзі, яка надходить не цілісно, а цілком хаосно. Отож головна ідея дизайну оновленого видання книги «Європеана» Патріка Оурдженіка – це радіо- та телешум, а також вібрація, залита яскравим зеленим кольором. 

Щодо кольору, то сам зелений символізує оновлення, безпеку і зростання, а також впевненість у технологічному прогресі ХХ століття, а неоновий відтінок дещо дратує око та викликає неспокій, а в деяких людей — відчуття огиди. Тому цей колір ідеально підходить для цієї книжки, повної хаосу й абсурду, де прогрес переплітається з цілковитим знищенням протягом усього століття.

От, наприклад, на обкладинці — фотографія німецьких військових, які святкують Різдво на передовій під час Першої світової. Вони веселі, п‘яні та й загалом фотографія виглядає як живописна картина, яку можна довго роздивлятись, хоч це й війна, тому це абсурдно — сприймати цю світлину у позитивному сенсі. Але розуміння наслідків та подальших подій спотворюють абсолютно все — настільки, що й складно зрозуміти що там насправді відбувається.

Також для назви книги використано український шрифт «CY grotesk» Максима Кобузана. Це результат поєднання чітких форм європейських неогротесків середини ХХ століття та виразності гротесків XIX століття. Це акцидентний шрифт з ексцентричним характером та особливим ритмом.

На титульній сторінці, з самого початку нас зустрічає головна героїня цієї книжки — Європа, яка зображена як звукові хвилі. Все тому, що головні події того часу відбувались здебільшого саме там, у Європі, а новини поширювались по радіо та телебаченню.

 

 

Також у книжці багато незвичайних та подеколи дивних статистичних даних, які проілюстровані інфографіками. Або просто показано, як тогочасні події «розчиняли» частину людей. Чи як геноцид знищував цілі сім‘ї.

А на цій сторінці переплітаються дві фотографії. Перша — це діти в школі як ілюстрація прогресу, а друга — цвинтар як відображення цілковитого розчарування, до якого це все привело.

Загалом автор не дає конкретних імен. В книзі жодного разу не згадувався Гітлер, Сталін чи інші люди. Він ніби хотів ці всі події показати більше як національні явища, а не вчинки та рішення конкретних осіб. Тому використання фотографій несе в собі виключно узагальнений характер. Та й загалом він часто акцентує на націях та нацменшинах, пише про стереотипи, типові переконання. 

Зокрема, на цій ілюстрації показано, як люди боялись кінця світу та комп’ютерного вірусу, який може просто видалити, затягти всю інформацію про двадцяте століття (затягти все в корінець), ніби й нічого не було».