"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Книга Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі» – історія про дружбу, підтримку, війну та віру в перемогу. І все це очима хлопчика Устима та безпілотника Ела, що літає у небі над Донбасом, знайомиться з людьми та розповідає про світ з висоти пташиного польоту. Про щемливу книгу розповідає ілюстраторка Катерина Сад, яка створила виразну обкладинку до неї.

***

У січні редакторка Наталя Малетич надіслала текст повісті Олі Русіної з пропозицією створити обкладинку. Разом з нею ми знову усвідомили скільки ж вже часу цей біль з нами. Роки... і нам досі актуально говорити про війну.

Це зворушлива повість, де розповідь ведеться від імені безпілотника. Книга орієнтована на вік від 10 років, і в ній йдеться про дітей, які живуть у зоні АТО, а потім вимушено покидають свій дім.  Один з головних героїв хлопчик Устим, крізь нього і його собаку Жменьку ми відчуваємо хід подій. І я почала малювати хлопчика, а він малювався надто дитячим.

Був інакший настрій, і тут мені дуже допоміг діалог з артдиректором. Який надіслав мені скріни з мого ж портфоліо, що саме тут може підійти по настрою. Так з'явився будинок, гілка квітучого абрикоса і юнак поруч, і наче все було близько, проте хлопець виглядав вже дуже дорослим. На початку книги Устим молодший, аніж наприкінці, і от піймати саме його вік допомогла співпраця з артдиректором та напрацювання нових скетчів. Серед кількох варіантів було відібрано остаточну постать.

Кольоровий акцент у нас має пляма сонця, а також ми виділили кольором ім'я авторки. Вийшла така підтримка до більшої плями кола. Для мене це світанок, а квітучий абрикос і білі пелюстки, що злітають додолу сила і міць, саме у цій тендітності міць. Квітнути попри все, відчувати силу свого коріння, свого стовбура, знати, що ці квіти сьогодні дадуть плоди восени. Те, що прожите серцем, вже не викорінити, ані цей запах не забрати зі спогадів, ані цю силу зі свого серця, ані цю віру в міцне завтра.

Загалом за проміжок від січня до травня, був момент, коли ми ставили роботу на паузу, щоб зрозуміти, як все буде далі... З часом робота відновилась і ми завершили обкладинку. Спершу книжка вийшла в онлайн форматі ПДФ. Бо ж раніше книжки видавництва друкувались у Харкові...  Тепер ми маємо надруковану версію книги, і в цьому стільки сил і маленьких перемог багатьох людей. Це і сила ЗСУ, сила волонтерів, сила видавництва. Стільки важливих зусиль, щоб тримати паперову книгу в руках.

Дякую за цей досвід.

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage