Книга Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі» – історія про дружбу, підтримку, війну та віру в перемогу. І все це очима хлопчика Устима та безпілотника Ела, що літає у небі над Донбасом, знайомиться з людьми та розповідає про світ з висоти пташиного польоту. Про щемливу книгу розповідає ілюстраторка Катерина Сад, яка створила виразну обкладинку до неї.

***

У січні редакторка Наталя Малетич надіслала текст повісті Олі Русіної з пропозицією створити обкладинку. Разом з нею ми знову усвідомили скільки ж вже часу цей біль з нами. Роки... і нам досі актуально говорити про війну.

Це зворушлива повість, де розповідь ведеться від імені безпілотника. Книга орієнтована на вік від 10 років, і в ній йдеться про дітей, які живуть у зоні АТО, а потім вимушено покидають свій дім.  Один з головних героїв хлопчик Устим, крізь нього і його собаку Жменьку ми відчуваємо хід подій. І я почала малювати хлопчика, а він малювався надто дитячим.

Був інакший настрій, і тут мені дуже допоміг діалог з артдиректором. Який надіслав мені скріни з мого ж портфоліо, що саме тут може підійти по настрою. Так з'явився будинок, гілка квітучого абрикоса і юнак поруч, і наче все було близько, проте хлопець виглядав вже дуже дорослим. На початку книги Устим молодший, аніж наприкінці, і от піймати саме його вік допомогла співпраця з артдиректором та напрацювання нових скетчів. Серед кількох варіантів було відібрано остаточну постать.

Кольоровий акцент у нас має пляма сонця, а також ми виділили кольором ім'я авторки. Вийшла така підтримка до більшої плями кола. Для мене це світанок, а квітучий абрикос і білі пелюстки, що злітають додолу – сила і міць, саме у цій тендітності – міць. Квітнути попри все, відчувати силу свого коріння, свого стовбура, знати, що ці квіти сьогодні – дадуть плоди восени. Те, що прожите серцем, вже не викорінити, ані цей запах не забрати зі спогадів, ані цю силу зі свого серця, ані цю віру в міцне завтра.

Загалом за проміжок від січня до травня, був момент, коли ми ставили роботу на паузу, щоб зрозуміти, як все буде далі... З часом робота відновилась – і ми завершили обкладинку. Спершу книжка вийшла в онлайн форматі ПДФ. Бо ж раніше книжки видавництва друкувались у Харкові...  Тепер ми маємо надруковану версію книги, і в цьому стільки сил і маленьких перемог багатьох людей. Це і сила ЗСУ, сила волонтерів, сила видавництва. Стільки важливих зусиль, щоб тримати паперову книгу в руках.

Дякую за цей досвід.