"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дронь Артур

Книга оповідань Іди Фінк «Сад відпливає» розкаже читачам дещо настільки правдиве, наскільки й страшне. Жахлива доля євреїв під час Голокосту, жорстокі вбивства невинних людей, переслідування і переховування… Ці лаконічні та емоційно насичені оповідання прописані з такою силою, що після кожної історії читачам доведеться ненадовго зупинятися. Щоб обдумати. Щоб відпустити.

Саме таким було прочитання книги в автора обкладинки Назара Яремчука. Сьогодні ілюстратор поділиться з вами думками про книгу «Сад відпливає», розповість про свої читацькі враження і роботу над обкладинкою видання.

 

ПРО СПІВПРАЦЮ З ВИДАВНИЦТВОМ

Приблизно пів року тому арт-директор «Видавництва Старого Лева» Іван Шкоропад запропонував зробити обкладинку для книги «Mindfuck» Петри Бок. Це був наш перший спільний проєкт. Мені сподобалась співпраця, тож коли Іван запропонував зробити обкладинку для книги Іди Фінк «Сад відпливає», я був радий долучитися.

 

ПРО ПРОЦЕС РОБОТИ

Неможливо створити обкладинку для книги, яку ти не читав, тому деякий час пішов на ознайомлення з матеріалом. Потім був процес, який я б назвав «відволіканням». Це коли ніби й не контактуєш з проєктом, але подумки ти постійно в ньому. Наче у фоновому режимі. За цей час ти знаходиш натхнення в простих речах, збираєш візуальну інформацію довкола, додаєш до цього думки щодо прочитаного, і виходить дещо нове й потрібне саме тобі. Тільки після цього можна відтворювати вигадане. Близько місяця пішло на все описане вище, зокрема на розробку перших ескізів. А після цього ще два тижні знадобилося для фіналізації обраного варіанту.

 

ПРО ІДЕЮ ОБКЛАДИНКИ

Після прочитання твору на думку мені не спадало прямих та чітких образів. Було багато емоцій та усвідомлення описаного в книзі. Я відчув сум та якоюсь мірою страх. Думки перепліталися і з'явилося багато абстрактних образів. Мені хотілося передати саме цю суміш примарного, напівпрозорого, а деколи й гострого і яскравого.

У певний момент в голові візуалізувався силует квітів, які часто можна побачити пізньою осінню. Ця паралель між героями оповідань і квітами здалася мені дуже близькою. Щось ніжне й живе, як от ці квіти, і є героями оповідань. На обкладинці — квіти як символ життя, які й далі проростатимуть, не дивлячись на всі негоди довкола.

Щодо самої візуалізації та стилю ілюстрації, то варто звернути увагу, що силуети рослин рвані та ніби потерті. Це образи персонажів з оповідань, життя яких більше ніколи не буде спокійним і таким, як колись. Для когось життя закінчилося, і їхній образ стає напівпрозорим, більше не присутнім у цьому світі. Сам цвіт є дещо відірваним від стебла, він ніби вибухає та показує вплив війни на долі людей. Щось грубе, гостре і тривожне ввірвалося в їхнє життя і стало його неминучою частиною.

Невеликим, але важливим акцентом книги є також її корінець. Якщо розгорнути обкладинку, то корінець нагадає вам погони на військовій формі. З цієї точки зору цвіт виглядає як постріли та кров.

 

ПРО ОСОБИСТІ ВРАЖЕННЯ ВІД КНИГИ

Я недаремно обрав для зображення саме ці квіти, адже, окрім закладених у цей образ сенсів, важливою є також їхня пізньоосіння природа. Коли читаєш оповідання, з кожною сторінкою стає дедалы холодніше. Ось із першими оповіданням тільки входиш в цю осінь і бачиш лише декілька жовтих листочків на підлозі. Читаєш далі та розумієш, що все довкола тепер має холодний сіро-жовтий колір, а зимовий вітер дує з усіх боків. До кінця книги ти начебто стоїш один посеред темного саду, все листя вже на землі, а у повітрі витає дух меланхолії. Відчуття пройняті легкою втомою, немов перед сном, після якого хочеться прокинутися повоєнною весною.

Книга «Сад відпливає» не читається за один раз. Майже після кожного оповідання хочеться зробити невелику паузу. Коли починаєш читати наступну історію, то не встигаєш відійти від попередньої. Часом доводилося кілька разів перечитувати одне і те ж речення, тому що мозок сам відволікається на сторонні  речі й думки, намагаючись не думати про ті жахи, які пережили герої оповідань.

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage