"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Хоменко Марія
Хвостаті друзі команди Старого Лева (частина 1)
Нещодавно на наших поличках з’явилася новинка, що розповідає про зворушливий зв’язок видатних людей з їхніми домашніми улюбленцями — ілюстрована колекція цікавих історій про тварин “Хвостаті друзі”. Команда нашого видавництва також має своїх хвостатих друзів і подруг і розказує про те, як вони можуть чогось навчити і навіть змінити життя.
Ділимося з вами першою частиною історій.
 
Заступниця керівника відділу продажів Дзвінка Швед та її собака Айва 
 
Чому таке ім’я:
Мій собака — це дівчинка Айва. Її ім'я — це присвята пам'яті про бабусю Стефанію та її конфітюру з цього фрукту — айви. Айвуся є метискою, тобто не має конкретної породи. Але є схожість до лайки і до колі. Мрію зробити колись їй днк-тест, щоб визначити, хто ж її предки.
Вона трьохколірна: трохи руда, трохи чорна і має світлий животик. 
 
Як Айва з’явилася в моєму житті:
Я дуже хотіла собаку. І власне, хотіла собаку з притулку. Вперше мені така ідея прийшла, коли у Львові з'явилось ЛКП Лев. Їхня сторінка на facebook справила на мене велике враження — фото котів та собак з цими милими очима.  Мені так захотілося когось з них міцно обняти і сказати, що віднині все буде гаразд. І якось я побачила фото Айви.
Це було на рівні блискавки — я знала, що це саме моя дівчинка! Одразу зателефонувала на ЛКП і домовилась про першу зустріч.

 
Чого Айва мене навчила та як змінила життя:
Перед тим як ми з Айвою знайшлися, родичі і знайомі відговорювали мене, бо на їхню думку завести собаку — це дуже недоречна ідея: ранкові прогулянки (то треба зранку вставати), квартира замала — не для собаки (собака має жити на подвір'ї і в буді), велика відповідальність (що саме вони мали на увазі -- я не знаю)).
Але всі ці моменти зараз згадую з посмішкою. Прогулянки з Айвою моя велика радість. Щодо замалої житлової площі — кінолог пояснив скільки часу в день треба гуляти з Айвою, щоб їй було комфортно. Я цього дотримуюсь. А собак в буді і на ланцюгу страшно шкодую і мрію, що прийде час і люди перестануть так поводитись зі собаками. 
А щодо відповідальності — я доросла. І якщо можу піклуватись про себе, то зможу і про собаку. 
 
Айва ходить в школу на кінологічні уроки. Це навчання насамперед для власників собак. Її вчать бути компаньйоном господаря та соціалізованою в міських умовах. А господарів вчать правильно поводитися з собакою: без залякувань, без страхів, не боятись і не переживати самому. 
Все на довірі і любові.
І отут, власне, виявила дуже цікаву річ — люди і собаки мають багато спільного: звідки береться страх і як його долати, як здобувається довіра та як приходить зневіра. 
Айва мене навчила, що любов — це найважливіше
Від щирої любові гарнішає шерсть, змінюється погляд, з'являється усмішка в собаки та веселий настрій. Розквітла вона і я біля неї :)
 
Найкумедніша історія:
Одного разу Айва в траві знайшла живого веееличезного щура. Такого за розміром від зап'ястя по лікоть. Вона схопила його і несла в зубах до мене показати, що вона для нас зловила. Хотіла похвалитися здобиччю. Я жахнулася. Пищала так, що збоку зупинились автомобілі. Тупала ногами біля неї, щоб вона відпустила. Від цього крику Айва відпустила гризуна, і дуже дивувалась з моєї поведінки. Збоку це виглядало дуже смішно, мабуть.
Принагідно скажу, що Айва щороку вакцинується від різних інфекційних хвороб, зокрема від лептоспірозу, а ще Айва має паспорт, чіп, вакцинацію та регулярний огляд у ветеринара.
 
 
Редакторка Оксана та її кішка Джені
 
Чому таке ім’я:
Нашу кішку звати Джені. Вона — мішана триколірна британка. З характером, але водночас дуже мила і ніжна. Іноді називаємо її Дженіфер. Право вибору імені дали синові, але Джері не прижилося, стали кликати Джені та й все.
Ми швидко прийняли рішення про домашню улюбленицю, хоча то був трохи сюрприз для дитини, він до кінця не вірив, що у нас з’явиться кошеня. Правда, просив когось такого, щоби можна було обіймати.
 
Як Джені з’явилася в моєму житті:
З’явилася Джені у нас за доволі незвичайних обставин: коли вперше забирали кошеня з іншого міста, потрапили в аварію. Досі думаю, що вона врятувала нам життя.
 
Чого Джені мене навчила та як змінила життя:
Джені наповнила дім якоюсь особливою і затишною котячою присутністю. Любить бути поруч, відчуває, коли втомлені. Не любить бути на руках, зате моститься біля мене, коли сідаю працювати. Як не дивно, вчить бути собою і… розслаблятися. За кішками приємно спостерігати: вони люблять себе, чітко дають зрозуміти, де їхні кордони, вміють відпочивати і роблять те, що хочуть саме в цей момент.
 
Найкумедніша історія:
Іноді її поведінка нагадує собачу, а не котячу: лежить, наче сторож на порозі, коли ми в кімнаті, зустрічає, коли повертаємося додому, любить приносити в зубах м’ячики та іграшки, щоб їх кидали якнайдалі.Щоночі приносить нам у ліжко іграшкових мишей. Напевне, то найбільший вияв довіри і любові.
 
Контент-менеджерка Наталія та її папужки Лакі та Хепі
 

Чому такі імена:

Моїх папуг-хвилястиків звати Лакі та Хепі. Завжди хотілося назвати домашніх улюбленців щасливими іменами для щасливого життя. Тож ці чудово пасували.
 
Як Лакі та Хепі з’явилися в моєму житті:
Усе моє дитинство вдома у нас жили різні домашні любленці: рибки, хом’ячки, шиншили, собаки та, звісно, папуги. Тож, поселившись у власній домівці, питання про домашніх улюбленців не стояло. Чоловік дуже любив папуг (у його родині в дитинстві тримали лише папужок), тож довго вмовляв мене завести саме їх. Врешті, у день народження у подарунок від мене від отримав Лакі, а за рік – теж у день народження – Хепі. Тепер ці двоє хвостатих прокидають нас щоранку :)
 
Чого Папужки мене навчили та як змінили життя:
Ах, однозначно, ховати всі вазони та берегти від них тюль  Насправді, будь-які домашні улюбленці – це велика відповідальність за чиєсь життя. І йдеться не лише про погодувати-прибрати, а й про повноцінне приділення часу та уваги хвостатикам. Тому це посилило почуття відповідальності. І ще навчило терплячості (бо ж іноді радісний щебет може бути аж надто голосним), а також вмінню зробити паузу, передихнути в забігу «буття» та просто перевести подих за підгодовуванням папужок чимось смачненьким.
 
Найкумедніша історія:
Напевно, найепічніша історія пов’язана з любов’ю Хепі до… пінопласту. Удома папуги вільні літати по кімнаті цілий день. Лакі досить спокійний, тож з ним клопоту немає. А от Хепі – досить активний і допитливий папужка, тому всюди всуне свого цікавого дзьоба. То розпорпає вазон, то погризе тюль, то навіть згризе оздоблення на стелі навколо люстри, що з пінопласту. Це небезпечно для здоров’я папужок найперше. Тож мусили перемістити їх в іншу кімнату –  і зараз вони літають у кімнаті без тюлі (зекономили нам на тюлі, чи що :D) і з люстрою, обмотаною тканиною, щоби не добратися до пінопластового оздоблення. 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage