"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Луцюк Анна
Громовиця Бердник про книжку Власти Власенко «Афини»
Читання віршів Власти Власенко схоже на прогулянку місцями сили, ти дослухаєшся до голосу природи, гір, стаєш втаємничений у знання, які тривалий час зберігалися за міцними дубовими дверима, подалі від людського ока. Зазвичай у могутніх і магічних Карпатах.
 
У тексти авторки вплетені стежки, якими ходять лише гуцули, вплетені слова, які можуть бути незрозумілими для тих, хто не знає українських гір на дотик. Але кожен відчує мольфарську душу і прадавню силу, що оприявнюється у віршах Власти, а ще запах любистку, фіалкового неба та смак афинів, які виросли в хмарах.
 
Письменниця і дослідниця традиційної культури, людина, що тісно пов’язана із Карпатами, Громовиця Бердник ділиться враженнями про книжку «Афини».
 
***
 
Одного разу в соцмережах я прочитала рядки:
 
 
спалахну як листя — ніхто мене не задує,
 жити — то ніби нести сонце назад у рай,
 закосичуся в хмари — ти казав, що мені пасує
 ...таку мене пам’ятай.
 
Водночас наївні і магічно-архетипні, вони здавалися древнім мольфуванням, старовіцькими примівками, що справіку їх промовляють у Карпатах. «Хмарами сивими підпережуся, ясним зорям поклонюся» — заповітні формули з певним ритмом, розміром і шикуванням слів здавна несли особливу силу, це були камертони, які давали можливість зачарувати долю — власну або чиюсь, і якими й користувалися здавна примівники — так називали і називають у Карпатах людей, які можуть зцілити тіло або зробити його невразливим для зброї, змінити ненависть на любов, заспокоїти сердечні страждання, втишити ревнощі та гнів, запалити в серці палке кохання.
 
І той самий ритм, ті самі «заповітні слова» вчуваються у поезії Власти Власенко. Поетеса, виплекана тілесно і духовно карпатськими горами, у нашому цинічно-цифровому світі творить строфи, які дозволяють сучасній людині відчути суголосність із «малим всесвітом» своєї душі — і водночас із «великим Всесвітом», де живуть Горні сили, які так само як і століття тому, схиляють небо над своїми дітьми — людьми.
 
І разом з тим, Властині вірші — дуже земні, щільні, чуттєві. Навіть тілесні. Вони нерозривно зв’язують любов земну і любов небесну, де жага продовжується єднанням споріднених душ і навпаки. Поезія безчасся, в якій кожен читач і кожна читачка знайдуть щось своє потаємне…
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage