Гнутись, а не ламатись: історії про сильних жінок

29.10.2020•Харлан Ганна

Що об’єднує безіменну героїню, яка намагається вижити в постапокаліптичному світі, свободолюбиву американку, що не побоялась розпоряджатись життям на власний розсуд, британську шпигунку, якій не дають спокою привиди минулого, та жінку, що заплуталась у стосунках зі своїм колишнім учителем? Жага до життя, незламний характер, вміння мудро приймати виклики долі та не впадати у відчай. Пропонуємо добірку художніх книг про сильних жінок, які захоплюють, зворушують, дають впевненість у власних силах і надихають на нові звершення.

«За стіною», Марлен Гаусгофер

Найвідоміший роман австрійської письменниці Марлен Гаусгофер називають робінзонадою з жіночим обличчям. У центрі сюжету – історія жінки, яка опинилась відрізаною від усього світу в мисливському будиночку посеред австрійських Альп. Прозора непробивна стіна захистила героїню від катастрофи, яка спричинила загибель людей ззовні, та водночас ув’язнила її в обмеженому просторі без крихти надії на порятунок:

«За одну ніч у мене в неймовірний спосіб украли моє колишнє життя, украли все, що я любила. А якщо таке можливо, то й будь-що на світі можливо. Щож, свого часу мені привили стільки розсудливості й дисципліни, що я навчилася поборювати подібні думки ще в зародку. Чесно кажучи, не знаю, чи це правильно; можливо, єдиною нормальною реакцію на все, що зі мною трапилося, було б божевілля…».

Як не втратити здоровий глузд, опинившись сам на сам зі своїми думками? До того ж героїня не має навичок виживання, а єдиними близькими їй істотами впродовж всієї оповіді залишаються кішка, собака, корова та біла ворона. Формат щоденника, в якому написана ця книга, дає змогу сповна відчути глухий відчай людини, що опинилась у безвихідній ситуації, адже зрештою самотність виявляється куди страшнішою, ніж вимушена ізоляція:

«Я більше нічому не дивуюся. Хтозна, може, стіна – остання відчайдушна спроба знесиленої людини вирватися з пастки – вирватися або збожеволіти».

«Розшифровка», Кейт Аткінсон

Як і в попередніх творах, перекладених українською мовою, у «Розшифровці» Кейт Аткінсон знову звертається до теми Другої світової війни. Цього разу йдеться про намагання агентки британської контррозвідки МІ-5 Джульєтти Армстронґ адаптуватися до реалій поствоєнного британського суспільства:

«Їй раптом здалося, що ціле її життя було ілюзією, чужим сном. Химерна штука, те ваше буття».

Під час війни зброю не вибирають, тому в 1939–1941 рр. 18-річній Джульєтті спочатку довелось озброїтись друкарською машинкою, щоб розшифровувати розмови симпатиків нацизму. Потім героїня вступила до однієї з організацій «п’ятої колони» і сприяла арешту її членів:

«Оця-от Англія – варто за неї боротися? Так, – подумала собі вона. – Бо які тут можуть бути інші відповіді? Ну, якщо серйозно?».

Після війни Джульєтта звільняється з лав контррозвідки і стає редакторкою дитячих передач на BBC. Здавалося б, що мирне життя має подарувати жінці омріяний спокій, але ж колишніх агентів не буває. Небезпечні шпигунські ігри продовжуються, однак чи вдасться Джульєтті вийти з них цілою і неушкодженою?

«Місто дівчат», Елізабет Ґілберт

«У житті кожної жінки настає момент, коли їй просто набридає постійно соромитися себе. Тільки тоді жінка отримує свободу і може нарешті стати собою».

Мабуть, ця цитата найповніше відображає основну думку «Міста дівчат» знаменитої американської письменниці Елізабет Ґілберт, кожна нова книга якої стає літературною сенсацією.

19-річна Вівіан Морріс, м’яко кажучи, не хапала зірок з неба у навчанні. Після того, як її вигнали з коледжу Вассара, батьки полишили спроби напоумити дівчину і відіслали до тітоньки, власниці невеликого другосортного театру на Мангеттені.

Вівіан потрапляє в середовище, абсолютно позбавлене комплексів, упереджень та внутрішніх гальм, і починає жити життям, про яке кажуть: «є що згадати – нема що дітям розказати». Хоча в старості вона таки розповість свою біографію доньці єдиного чоловіка, якого любила по-справжньому.

Наприкінці минулого року стало відомо про те, що одна з найбільших голлівудських компаній «WarnerBros.» купила права на екранізацію «Міста дівчат». Тож поки фільм ще не з’явився на великих екранах, ви маєте чудову нагоду закохатись у книжкову версію цієї історії.

«Моя темна Ванесса», Кейт Елізабет Рассел

Сюжет дебютного роману американської письменниці Кейт Елізабет Рассел розгортається у двох часових площинах. 2017 року Ванесса Вай дізнається, що кілька колишніх учениць звинуватили професора англійської літератури Джейкоба Стрейна в сексуальних домаганнях. Подумки вона повертається до подій 17-річної давнини, коли сама була школяркою і мала роман з цим вчителем.

Будучи дорослою жінкою, Ванесса намагається визначити для себе, чим були ці стосунки – історією кохання чи психологічним і сексуальним насильством?

«Іноді мені здається, що я саме це й роблю, щоразу, як виходжу на зв’язок – переслідую його, намагаюся затягти назад, прошу знову розповідати, що було. Щоб зрозуміти це раз і назавжди. Бо я досі застрягла там. Не можу виборсатися».

Американський «Vogue» назвав «Мою темну Ванессу» головним романом епохи #MeToo. Однак неправильним буде вважати цю книгу лише черговим хайповим бестселером. Це насамперед глибока психологічна проза, яку нелегко, а місцями й доволі огидно читати, проте водночас майже неможливо відкласти.