Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком книга письменниці Ганни Городецької «Господь не любить веганів». Книга зачіпає тему ментального здоров’я і проймає своєю відвертістю та гіркотою. На її сторінках — сповідь дівчини, яка вважає себе повною невдахою, весь час депресує і конкурує з успішною у всьому сестрою. А ще важко переживає розрив із хлопцем.

У жаби немає роботи, занедбана квартира і примарні шанси помиритися з коханим, про якого вона постійно думає. У її сестри, феї, все ідеально: успішна кар’єра, апартаменти в центрі й новий хлопець-веган. На родинній вечері жаба дізнається, що сестра зустрічається з її колишнім. Все в житті погано, і цьому не видно кінця. Чи впорається вона? Чи зможе вибратися з глибин зневіри і попри все знайти дорогу до світла?

Про шлях від ідеї до книжки розповідає авторка Ганна Городецька.

«Спершу з'явилася назва. Кілька місяців спливала в думках по кілька разів на день і більше не відбувалося нічого. Якось, нотувала, як часто роблю, і яскраво уявила дівчину в книгарні, тоді ж з'явився критичний тон оповіді, досить сильний – вистачило на цілу книжку. Писала вільно, без обмежень: бачила дітей, що граються – писала про дітей, ішла вздовж нової вулиці – про свіжопофарбовані будинки. Є там і власні емоції, пережите, хоча й подане інакше. Читач завжди шукає в тексті щось справжнє, життєве, а автор ховає. Коли не може сховати, то сором'язливо прикриває, виправдовуючись тим, що книжки одне, а життя, – то зовсім інше. Врешті-решт нотаток назбиралося стільки, що я перестала в них орієнтуватися. Щоб навести лад, скинула все у вордівський файл, роздрукувала, порозрізала і порозкладала на столі, ліжку, підлозі: десь сторінка цілого тексту, десь пів, а десь лише тонка смужка з одним-двома реченнями. Сиділа і думала, що не дам цьому раду, не зведу до купи. Звела. Якось спромоглася зробити першу цілісну чернетку. Потім було багато всього. Все складалося наче навмисно, щоб змусити мене закінчити і опублікувати. Якби цей текст мав присвяту, то присвячувався б кожній, яка хоч раз почувалася жабою».