Вони про це не розповідають, вони про це пишуть. А ми згодом читаємо. Бо навіть не знаємо при зустрічах, як запитувати, якими словами про те, що довелося їм пережити на війні. Тим, хто були авторами відомих книжок до війни, і тим, хто почав на війні писати.

…Ми їхали від батьків з Наукової, везли мамині ще теплі пиріжки, я розкрила навмання «Хороші передчуття» Богдана Коломійчука, а там:

«…якщо в руках хотдог, то ти в безпеці, десь далеко від боїв. А якщо свіжий гарячий пиріжок - то в цю мить тебе обіймають янголи». Така проста і точна асоціація з миттю щастя. І на війні, і в тилу.

Вдома почала читати цю книжку, від першого речення: «Найпершим свідченням того, що світ навколо полетів шкереберть, було відчуття невизначеності й повної дезорієнтації»…

Книжка короткої прози Богдана Коломійчука за 2022-2025 роки має невеликий обсяг (коли авторові було писати, перебуваючи на війні?) - але йому вдалося сказати багато.

Лаконічна, без жодної зайвої деталі обкладинка авторства Марії Білінської, Видавництво Старого Лева.