Stary Lev Logo

Шиманська Анна

Нещодавно на інстаграм-сторінці Старого Лева відбувся ефір з письменницею Галиною Вдовиченко про улюблену серію книг сотень маленьких читачів – «36 і 6 котів». Модерувала зустріч Маруся Щербина. Через технічні нюанси не вся розмова потрапила в ефір, тож деякі фрагменти пропонуємо вам до ознайомлення тут. Зокрема, про ідею появи 36 і 6 котів, про те, який хвостатий герой найбільше схожий на авторку та що слід очікувати у історії про 36 і 6 собак.

– Як і коли з’явилася ідея написати історію про 36 і 6 котів?

Часом важко пригадати, коли саме котрась ідея спала на думку. Я завжди щось вигадувала і розповідала, і у дитинстві, і згодом, своїм дітям. Коли мій брат був маленький, вигадувала для нього розваги та ігри, а тепер він воює з росіянами, а я згадую про нього маленького те, що, здавалося б, давно забулося… Записувати свої оповідки я почала лише коли онуки народилися. А ті усі попередні історії вивітрилися. Як вчасно не запишеш, то потім і не згадаєш нічого. Першу історію про великий гурт вуличних котів я розповідала старшому онукові, це було кілька років тому. Коротка оповідка перед сном про те, як вуличні безпритульні коти просяться переночувати до жінки на першому поверсі, бо в підвалі багатоповерхівки поставили нові надійні двері, і туди вже немає ходу. Мабуть, у нас тоді в будинку замінили двері. Мабуть, ми на прогулянці вкотре побачили, як жінка годує приблудних котів під балконом… І від тих денних вражень склалася вечірня історія для онука. Він сміявся, коли коти хитрували, і трохи боявся, коли коти розповідали страшні історії про Котопса. З цих розмов почалася майбутня серія книжок про 36 і 6 котів. А ще я пам’ятаю, як відреагувала Мар’яна Савка на текст, коли я відправила його їй на пошту. У старій мобілці збереглася ця особлива реакція. Ніколи її не забуду. А тоді – як гармонійно склався наш дует з художницею Наталкою Гайдою, і то – на усіх наступних «Котів» теж, і не лише на них, а ще й на «Чорну-чорну курку». Коли перша книжка вийшла з друкарні і пішла до дітей, маленькі читачі узялися допитуватися, коли буде продовження. Не «чи буде?», а «коли буде?». Вони не мали сумніву: далі буде. І мішок історій розв’язався: «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів», «36 і 6 котів-рятувальників»… Ще й паралельно – серія «Котохатка» для менших читачів. Перша в цій серії – історія про те, що відбувалося з маленькими кошенятами до зустрічі з гуртом дорослих котів та кішечок. Незабаром, сподіваюсь, Наталка Гайда проілюструє наступну книжку з «котохатківської» серії.

– Чи мають герої цих книжок прототипів?

Конкретних прототипів не мають, це збірні характери. Люблю спостерігати за людьми, а також за котами, собаками, птахами… Характери книжкових котів – результат спостережень, робота фантазії над реальністю. Хоча, ні. Один герой має прототипа. Це друг кішки Баронеси – Лисий Кіт, реальний кіт Наталки Гайди.

– Складаєте план, коли беретеся до написання нових книжок?

Я веду попередні записи. Записую ідеї. Каркас майбутньої книжки теж приблизно уявляю, хоча сюжет може потім повести в неочікуваному напрямку, і результат буде суттєво відрізнятися від задуму. Але певний план мені потрібний. І щось схоже на схему: хто кому хто і які особливості має.

– Розкажіть, як писалися Коти, як вони стали відомими та улюбленими. 

Першу і другу книжку я написала, працюючи у щоденній газеті. Я тоді закінчила роман про початок війни в Україні 2014 року і відчувала потребу перемкнутися на інше, написати для дітей щось світле і радісне. Тепер дивуюся, як це можливо – працювати з ранку до вечора, та ще й знаходити час для «другої зміни». Для мене «36 і 6 котів» – це книжка про перемогу над обставинами, про взаємопідтримку і силу вдячності. А діти, після кількох місяців як вона вийшла, визначили її як «найсмішнішу книжку року», і я цьому радію. Вона стала улюбленою багатьма завдяки самим же читачам. І саме завдяки ним я написала наступні книжки про цих героїв. Самій стало цікаво, що з ними може відбуватися далі.

– Маєте улюбленого кота? Кого із персонажів асоціюєте з собою? 

Та я їх усіх люблю, з усіма їхніми особливостями. А діти дуже часто мають улюбленця з цієї компанії. А щодо асоціації з собою… Часом почуваюся Сплюхом, бо втомлена. Часом – на зустрічах з дітьми – як надміру активний Коментатор Чорний кіт, що говорить без угаву. Або згадую про нього, коли він вперто шукає вихід з підземного лабіринту, долаючи відчай. Часом хочеться помовчати і добре подумати над чимось, як той Бубуляк («бу-бу-бу-бу-бу»), а лиш тоді щось сказати. Або відкриваю у собі якусь нову здатність, нове захоплення, як кіт Сірий, який несподівано для себе почав писати котячий реп. Я тепер захопилася колажами – іноді роблю їх, коли слухаю аналітиків з YouTube. Оце ріжеш папір, складаєш його у новій послідовності, і після тої години, коли руки були зайняті одним, а голова іншим, відчуваєш, що це була маленька емоційна підзарядка чи психологічне розвантаження.

– Що було найскладнішим і найцікавішим для вас під час написання?

Найскладніше – самодисципліна і самоорганізація. Особливо тепер, коли так багато інших справ та інших проблем. Найцікавіше – коли самій цікаво, як це все відбувається, які ідеї і знахідки спадають на думку, і як даєш собі раду з усім цим матеріалом.

– Чи маєте якісь особливі письменницькі звички і свої ритуали?

Мені потрібен лише вільний час, хоча б потрошку щодня. І щоб я перед тим, як писати, відповіла на повідомлення від дітей та дорослих. Не можу, коли щось «висить» без відповіді.

– Чи плануєте продовження цієї серії?

Маю цікаві ідеї. Дуже хочу їх реалізувати.

– Розкажіть трошки більше, про що буде книжка «36 і 6 собак», якщо не секрет.

Саме зараз пишу її. Бо скільки ж можна обіцяти. Повернулася до попередніх записів – і справа нарешті пішла. Щоразу дякую за можливість працювати тим, хто зараз на фронті, хто стримує російську навалу і поступово відвойовує нашу землю. Ми вже оприлюднили з «Видавництвом Старого Лева» анотацію майбутньої книжки. Там буде чотири головних герої, і кілька другорядних. І от саме герої цієї книжки мають конкретних прототипів. Це чотири собаки – мій лабрадор, доньчині французькі бульдожки і моєї невістки бігль. Вони давно просилися в книжку. І нарешті мають шанс потрапити в компанію до 36 і 6 котів.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage