Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшов друком мій роман «Надто коротке». Також минулого року у харківському видавництві «Фабула» вийшов мій роман «Ключ соль». Як на мене, це дуже символічно: у місті, яке стало мені прихистком і подарувало прекрасних друзів, вийшов роман про Харків, а у рідному Харкові вийшов роман, більшою мірою написаний у Львові, і в якому Львова багато.

«Надто коротке» і «Ключ соль» — самодостатні романи, але при цьому в них спільні герої.

«Надто коротке» увірвався в мій творчій розклад у лютому 2021 року, одразу з’явилася назва, написалася перша глава (яка майже не відрізняється в фінальній редакції). Крапку в романі я поставила вночі з 22 на 23 лютого 2022 року. Цей текст мені надзвичайно дорогий, і певний час я думала, що він буде останнім. З початком повномасштабки зникла гарантія нового ранку. Тексти, які я писала тоді були короткими: « Як ти? Слава Богу і ЗСУ, ми живі». На роман не тягне…

У березні 2022 я і частина моєї родини приїхали до Львова. Тоді мені здавалося, що вигадування історій — зайва навичка у порівнянні із зупинкою кровотеч. Потім сталася моя перша мистецька резиденція у Польщі, де я трохи відтанула і відредагувала «Надто коротке».

Складно було відпустити викоханих персонажів, і одного осіннього дня після «зміни» у волонтерському центрі на площі Ринок я завела файл під назвою «Вийде х**ня_ видалю», куди впустила Сім-Сіма, Інну, Олену, Асю, деяких другорядних героїв «Надто коротке» і ще кількох незнайомців.