Ідея

Частково ця прозова книга є продовженням попередньої поетичної збірки «Листи до Майстра» про кохання мисткині до митця, яке стає важливим імпульсом для її творчості й самопізнання.

Водночас ідея зроджувалась і з деяких нереалізованих сценаріїв мого власного життя: коли я народилась, брати хотіли назвати мене Мартою, коли була підлітком — дуже захопилась малюванням і мріяла стати художницею. У дорослому віці ця мрія відійшла на другий план — але бажання написати про художницю, яка усвідомлює своє покликання закохавшись, з’явилось одного дня і довго не покидало.

  

Процес написання

Є автори, які спершу складають дуже чіткий план тексту, все продумуючи. Я міркую в процесі письма.  У мене було загальне уявлення про текст, з яким рухалась від чернетки до чернетки. Перша була написана взимку 2019 року, тоді, здається, навесні-влітку я працювала над другою чернеткою, а восени, отримавши важливі зауваження від друзів-письменників, почала працювати над текстом третьої чернетки на шведському острові Готланд. Вкотре до тексту я повернулась під час пандемії ковіду, працювала віддалено, пару місяців жила в батьків у селі, зранку до полудня писала, а пообіді допомагала мамі з весняними посівами на грядках, переповідаючи їй, що навигадувала в той день. Мама виявилась чудовою слухачкою і часом робила дуже влучні зауваги.

   

Сюжет

Почасти надихнула біографія Марії Башкирцевої (роман-есе Михайла Слабошпицького був однією з моїх улюблених книг). Утім теж були певні пережиті досвіди, усвідомлення, які тоді — в 28 років — хотілось якось для себе  викласти на папері. Найбанальніший із них: любов, ніжність і дружба варті не менше, ніж мистецька геніальність. Мені також хотілось описувати простори, які люблю: Поділля, Карпати, Київ — це та географія, яка є частиною мене, як сказав би Олег Лишега, у ній досі є певна «первозданність», а я сказала би — справжність і поетичність. Ідею з Віднем підказала Богдана Матіяш, коли я ніяк не могла вирішити, де ж Марта здобуватиме освіту художниці.

Форма апокрифа або напівказки дозволяла мені бути вільною, а Марті — відчайдушною, відважною, впевненою, напевно, такою, якою часом буває кожна жінка, утім, на жаль, в реальному житті ми не завжди так уміємо зберігати вірність собі.

Десь за лаштунками також залишається К. Г. Юнг: четверо головних героїв у чомусь протилежності (Антоній і Стефан, Марта і Анна по-своєму дуже різні), але разом вони творять певну цілісність, як крона і корені дерева, як світло й тінь. Від Юнга інтерес до сновидінь, який у цій прозі є.

  

Мій читач — це читачка

Не хочу різко ділити літературу на «жіночу» й «чоловічу», але загалом розумію, що книга радше для дівочо-жіночої аудиторії, адже це історія про становлення жінки, насамперед. Сподіваюсь, що вона зацікавить тих, кому стиль, мова не менш важливі, ніж сюжет. Тих, хто марить або живе мистецтвом. Тих, кому загалом подобається література, в якій історія є радше ошатною декорацією, ніж головною персонажкою. А також тих, хто потребує... не хотіла би казати «втечі від реальності», але скажу «привалу», щоби перевести дух, зігрітися й далі працювати для перемоги.