"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Кізима Олеся
Екскаватори можуть все і навіть більше, або Великі пригоди маленького Еки
Random
Супергероями не народжуються – ними стають. Ба більше, рятівником світового масштабу може стати кожен, абсолютно кожен... екскаватор. Навіть такий маленький, як балакучий металевий герой нової дитячої книжки Вікторії Амеліної «Е-е-есторії екскаватора Еки» з ілюстраціями Олександра Шатохіна. Нумо знайомитись із ним ближче!
 
Ека – звичайний маленький екскаватор. Ну, майже звичайний, оскільки ніколи не працює мовчки. Копає – і балакає, копає – і балакає. Коли зустрінете Еку, він вам розповість про все на світі: від льодовиків до далеких зірок... Адже він – чудовий оповідач, який затинається тільки тоді, коли соромиться або сумнівається в чомусь. Саме тоді Ека чухає потилицю своїм великим ковшем і тягне замислено: «Е-е-е». Тому, власне, його і назвали – Е-е-екою.
 
А ще Ека обожнює розповідати про свої неймовірні пригоди, які трапляються з ним ледь не на кожному кроці! Він і вам їх розкаже – з превеликим задоволенням. Як вичерпав ковшем пів моря, як ледь не викрав айсберг у Антарктиді, як зачерпнув скелет динозавра, як допомагав святому Миколаю... А ви слухайте та вирішуйте: вірити чи не вірити. Адже екскаватори – не брешуть. Ну, хіба що трішечки перебільшують Підморгує
 
Е-е-есторія про Землю та Андрійка
 
Е-е-е... (з цього «е-е-е» завжди починаються історії Еки). Ви, звісно, знаєте, що наша планета кругла? Точніше, була такою, аж поки одного разу Ека, коли копав яму на будівельному майданчику, трішки перестарався – і Земля стала схожою на велике надкушене яблуко! Це і вчені сказали, й астронавти підтвердили – їм з космосу добре видно. Лишенько! Що тут почалося! До Еки, завмерлого із куснем землі в ковші, почали прибувати очільники всіх країн, а новини зарясніли заголовками: «Кінець світу через страшного, величезного та ненажерливого екскаватора!». А Ека ж просто не знав, що не можна відкушувати так багато Землі, адже думав: що більше, то краще... Чесно кажучи, світ і справді міг би загинути, якби не хлопчик Андрійко.
 
– Еко, – сказав він спокійно та ввічливо. – Ти, мабуть, злякався? Одного разу я розбив м’ячем сусідське вікно, то мені й тоді страшно було. А тут ціла планета! Але ж ти можеш покласти шматок Землі на місце, правда?.
 
Ну звісно, Ека міг! І Земля знову стала такою, як і раніше, – прекрасною й круглою. А усі ще довго дякували Еці за порятунок світу. Чи це Андрійко врятував нашу планету?
 
 
Е-е-есторія про зорі та Марійку
 
Е-е-е... Ви, звісно, знаєте, що вночі на небі видно зірки, а вдень – не видно? Усі екскаватори люблять зірки. А одного разу Ека подумав, що було б непогано залишити собі яку-небудь зірку й на день. Тож потягнувся своїм великим ковшем до неба і – зачепив малесеньку гарну зірку та поклав її до банки з-під грушевого компоту. Ніхто й не помітив зникнення зірки, допоки наступної ночі вчені-астрономи не забили на сполох: на небі чогось бракує! Що тут почалося! Всі подалися шукати малесеньку, проте дуже важливу зірку. І лише одна дівчинка, мама якої досліджує космос, здогадалася, що це Ека її взяв.
 
– Будь ласка, Еко, – сказала Марійка, – хапай зірку і вези до астрономів. Мама каже, що все ще можна виправити!
 
А Ека подумав: повішу-но я зірку на місце сам, ніхто й не дізнається, що це я її брав. Тож повісив зірку на небо просто над своїм будинком, аби вона завжди поруч була. Що тут почалося! Адже на небі з’явилося нове сузір’я – сузір’я Екскаватора! А сузір’я Великої Ведмедиці – зникло, і люди почали боятися, що саме так починається кінець світу... А Ека ж просто не знав, що всі зірки – пораховані і що в кожної зірки є своє місце. Довелося йому таки поїхати до астрономів. А люди з усіх усюд й досі дякують Еці за порятунок світу. Чи це Марійка врятувала небо?
 
 
Твоя е-е-есторія
 
Е-е-е... Ви, звісно, знаєте, звідки беруться е-е-есторії? Вони трапляються, або... їх просто вигадують! І якщо трапляються е-е-есторії не з кожним, то написати свою е-е-есторію зможе кожен юний читач чи читачка – самі або з допомогою дорослих. Наприклад, наприкінці книжки про найбалакучішого екскаватора в світі на спеціально відведених для цього сторінках.
 
 Вигадуйте сміливо! Бо е-е-есторій забагато не буває. Особливо про те, що важливе – часом мале й крихке. Як наша Земля в неосяжному Всесвіті.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage