«У розрідженому повітрі» – це персональний звіт американського журналіста та альпініста Джона Кракауера про трагедію на Евересті 1996 року. За завданням журналу Outside, він написав статтю про комерційне сходження на Еверест двох груп альпіністів під керівництвом Скота Фішера та Роба Голла, під час якого з 5 товаришів по команді, що досягли верхівки, четверо, включно з Голлом, загинули під час аномальної бурі. Поки Джон зійшов до базового табору, дев’ятеро альпіністів із чотирьох експедицій були мертві. Ще три життя гора забрала до кінця місяця. В короткій статті не вдалося повністю відтворити всі події, тому після перевірки усіх фактів та спілкування з учасниками експедиції, він написав книгу «В розрідженому повітрі», яка присвячена цій трагедії. Ось про що йдеться в авторській передмові:

"Кілька авторів і редакторів, яких я дуже поважаю, радили мені пригальмувати з написанням книги та почекати 2–3 роки — трохи віддалитися від того, що сталося, щоб побачити повнішу картину. Я вислухав ці поради та не дослухався до них — здебільшого тому, що трагедія в горах вигризала мене зсередини. Я думав, що, написавши книгу, зможу викреслити Еверест зі свого життя.

Та в мене, ясна річ, не вийшло. Ба більше, я згоден із тим, що автор нерідко робить читачеві ведмежу послугу, сприймаючи написання книги як акт катарсису, як це було зі мною. Але я мав надію, що сум'яття та митарство, які я відчував, виливаючи душу по гарячих слідах нещастя, до чогось мене приведуть. Я хотів, щоб мій дієпис містив грубу, нещадну правду, яка, як мені здавалося, з плином часу та розсіянням моєї туги, могла безслідно зникнути.

Дехто з тих, хто застерігав мене від скороспішного написання книги, свого часу відраджував мене й від сходження на Еверест. Я мав пребагато достойних приводів відмовитися від експедиції, проте спроба подолати Еверест — це глибоко ірраціональний вчинок, тріумф бажання над розсудливістю. Кожен, хто бодай задумається над цим, стає майже глухим до аргументів розуму.

Зізнаюся щиро: я розумів, куди йду, але вирушив на Еверест всупереч здоровому глузду. Тим самим я доклався до смерті хороших людей і, певен, ще довго не зможу про це забути".