«Народитися жінкою – це таке нещастя! Але ще більше нещастя – бути жінкою і не усвідомлювати повністю своєї трагедії», — цитата, що приписується Сьорену К’єркегору, нагадує нам про історичну вагу обмежень, які накладалися на жінок упродовж століть. Сучасна війна між статтями на етапі розвитку цивілізованого суспільства, здається, вже припинила свою активну фазу: жінка не просто виконує основну біологічну функцію, але й гідно перебирає на себе ролі, які ще донедавна стигматизувалися. 

Так, вона очолює важливі структурні підрозділи, керує великими компаніями, вправно тримає руку як на пульсі часу — так і на прицілі автомату, має право обирати ким бути і з ким бути. Однак останні події й практика сучасного життя показують, що, попри зміну ролей і формально рівні права, досі існують країни та суспільства, які пригноблюють жінок, намагаючись знехтувати їхніми правами та основними функціями. Саме цю проблему підкреслює Майя Оппенгайм у своїй книжці «Кишеньковий довідник з патріархату», показуючи, що усвідомлення і критика патріархальних структур досі залишаються актуальними.

Чому саме «кишеньковий»? На перший погляд, ця деталь може здаватися дрібницею, але насправді вона надзвичайно символічна: книжка має бути з нами завжди — у кишені, у думках, у свідомості, як маленький компас свободи. Вона нагадує, що жінка нікому нічого не винна, і що лише вона сама може розпоряджатися своїм життям, своїм тілом, здоров’ям, бажаннями та амбіціями. Носити цей довідник означає тримати в руках карту власної автономії, світло, що освітлює приховані пастки патріархату, і ключ, який відкриває двері до розуміння свободи та відповідальності — усвідомлення, яке досі залишається серцевиною боротьби з ґендерними стереотипами.

Повертаючись до структури пропонованої книжки, варто зауважити: вона побудована на контрасті, що майстерно грає на нервах читача. З одного боку — гірка, іноді жахаюча статистика; з іншого — перелік досягнень, які пробиваються крізь темряву патріархату. Уявіть, у сучасному світі досі існують закони та релігії, що навішують ярлики на жінку, роблячи її меншовартісною в очах суспільства!

Щотижня в Англії та Уельсі дві-три жінки втрачають життя від рук партнера. Для когось тиждень — це відпочинок, зустрічі, подорожі; для інших — дата обраної смерті, адже вона жінка і стереотипно вважається фізично слабшою. Ці цифри, власне, вже й не статистика, а холодна тінь системи, що відбирає свободу.

В інших куточках світу, де панує голод, жінки їдять останніми, залишаючи для себе лише крихти. І це не про жертовність, а про наслідковий ефект привілеїв патріархату — системи, яка звикла залишати за собою право першості. Книжка Майї Оппенгайм показує, що ці реалії можна й треба ламати, і що кожна жінка має право відновлювати свою автономію, крок за кроком, навіть коли світ здається несправедливим.

Що говорити про Талібан — радикальний ісламістський сунітський рух, що виник в Афганістані в 1994 році і контролює країну з 2021 року? Він жорстоко посилив обмеження повсякденних свобод і прав жінок. Їм заборонено працювати, займатися спортом, самостійно подорожувати; їхні тіла й обличчя приховані під паранджею або закритим хіджабом, а кожен рух підлягає суворому контролю, як кроки маріонетки.

Поки ти обираєш сукню чи купуєш абонемент у спортзал, десь існує жінка, яка живе у постійному страху, де свобода — не право, а предмет постійного нагляду. Її тіло, життя і навіть думки не належать їй самій; кожен день регламентований, кожен крок — підпорядкований системі. Ця сувора реальність холодна, як стіна, і гостро контрастує з тим, що ми сприймаємо як повсякденну свободу.

А що говорити про високу смертність жінок через аборти? Я не толерую і не схвалюю ці процедури, оскільки жодного виправдання немає ні фізичним, ні психологічним наслідкам. Але варто задуматися: хіба немає жінка сама вирішувати долю свого тіла, і чи не повинні тягар відповідальності та наслідків ділити з нею чоловік і суспільство, а не залишати його лише на ній одній?

У деяких країнах аборт поза законом. Тим, хто наважується його зробити чи надати дозвіл, загрожує штраф, в’язниця, суд. Заборона не зупиняє процедури — вона лише ховає їх у тінь, у підпілля, де працюють непрофесіонали, де помилки і недбалість забирають життя. І тоді трагедія не обмежується однією людиною: смерть приходить до двох — матері і ненародженої дитини.

Це холодна статистика, але за цифрами ховаються справжні людські драми: страх, біль, безпорадність. Уявіть жінку, яка виходить із темної кімнати, де хтось вирішив за неї, де її тіло — не її власність. Її подих перерваний, серце калатає від болю і від страху, що завтра може не настати. І поруч з нею – невидимі руки системи, які відбирають свободу і вибір. Саме цей образ робить проблему глибокою і невідкладною: поки ми обираємо, живемо, вирішуємо – десь жінка платить за це власним життям.

Тема фізичного та емоційного насильства знайома й у нашому суспільстві. Жінка намагається втекти від партнера, схильного до насильства, у середньому сім разів, перш ніж знайде свій шлях. Але втеча не гарантує безпеки…

У нас досі немає культури особистих кордонів, а думка «Що скажуть люди?» вплітається у буденність, роблячи її ще важчою. Жінка маскує синці посмішкою, а страх стає тихим супутником, що супроводжує кожен її крок. Ці невидимі шрами не завжди помітно зовні, але вони формують досвід і змушують обережно вибудовувати простір навколо себе.

У книжці Майї Оппенгайм «Кишеньковий довідник з патріархату» авторка наводить суворі факти та показує гірку реальність: у багатьох країнах і суспільствах жінки досі стикаються з приниженням та девальвацією на всіх рівнях — ментальному, психологічному, емоційному та фізичному. Вона розкриває проблеми не лише особистісного характеру, а й ті, що стосуються жінок, які пережили тюремне ув’язнення, наслідки аборту, сексуальне чи домашнє насильство. Книжка висвітлює, як токсична маскулінність, ґендерна нерівність у зарплаті, стереотипи щодо зовнішності, обмеження прав і доступу до освіти та роботи, кіберзлочини й культурні норми створюють простір, у якому живуть сучасні жінки.

Видання охоплює кожен аспект життя сучасної жінки: сексуальну автономію, економічну незалежність, захист від насильства, а також роль суспільства і чоловіків у цьому балансі. Контраст між суворою реальністю й досягненнями жінок, між тиском патріархальних норм і прагненням до самореалізації робить пропонований довідник своєрідним дзеркалом сучасного світу, у якому відображається не лише біль і несправедливість, а й незламна сила жінки, що бореться за право бути собою в світі, який ще вчиться її бачити.