Дорослі мандрівки Буковим лісом
18.10.2013
Казка «Хто зробить сніг» подружжя Прохаськів стала інтригуючою новинкою цьогорічного Форуму. З кількох причин. Досі Юрко Прохасько не писав казок. Другим моментом є те, що вона написана у співавторстві із дружиною письменника, для якої «Хто зробить сніг» став літературним дебютом.
Яким постане на сторінках дитячої книжки вдумливий та аналітичний Прохасько було важко передбачити, як і те, що подружжя запропонує наймолодшим книголюбам. І не лише наймолодшим. Бо, якщо для дітей казки – це форма пізнання світу, життя його законів, то для дорослих – терапія. Недаремно казкотерапія набуває щораз більшої популярності.
Зрозуміло, сприйняття казок у дітей та дорослих – різне. І якщо для дітлахів це пригоди та герої, то для дорослих – це втеча у затишний, безпечний світ. Саме такою і створили свою казку Прохаськи.
«Хто зробить сніг» – це розповідь про сім’ю кротів із Букового лісу. Їхній побут та дозвілля, звички та характери, традиції на тлі чотирьох пір року.
Дорослого читача, який звик до складних сюжетів, кульмінацій все ж уже з перших абзаців безпосередня історія про кротів заманює у лещата цікавості.
«Тринадцятою дитиною у сім’ї кротів з Букового лісу була дівчинка. Досі у них народжувались самі хлопці», – повідомляють на першій сторінці Прохаськи.
Імена своїм дітлахам кроти давали такі, які б максимально характеризували первістків: Мудрик, Кудлик, Сопун, Скиглик, Тріскун, Хрумтик…
«Справа в тому, що кроти називають усіх дітей не випадково. Вони вважають, що найголовніші свої якості кожен виявляє у перші години після народження. А ім’я повинне називати ці особливості».
Кротяча історія описує гармонійне сімейне життя, спокійні, радісні будні. Повчаючи, якими повинні бути сімейні відносини: мама-тато, батьки-діти, брати-сестри.
«Під час сніданку кроти, як то в них було заведено, обговорювали плани на сьогоднішній день. Вони завжди снідали разом. Мама запарювала зелений чай з пелюстками свіжого жасмину для себе і тата. Тато варив каву для себе і для мами. Діти пили молоко. На столі була купа свіжих булочок, масло мед, варення, шинки ковбаси та різні сири. Навіть смердючі. Правда, чомусь їх їли тільки дорослі».
В одному з інтерв’ю Мар’яна Прохасько розповіла, що твір є здебільшого автобіографічним, адже автори змальовують своє повсякденне життя.
«Мама кротенят любила цікаве життя і щиро захоплювалась усім новим. Чим вона тільки не займалася! Вивчала різні мови, вирощувала орхідеї, стрибала на батуті. «Життя занадто коротке, щоб присвячувати його тільки хатній роботі», – казала вона. Хоча хатню роботу вона виконувала теж дуже добре.
«Не так давно мама захотіла стати великим музикантом, тому страшенно зраділа, коли Миколай приніс їй контрабас».
Мова казки максимально адаптована до сучасного читача. Тут він знаходить і свої улюблені звички: заїдання стресу чимось солоденьким, пристрасть до імбирочаювання.
Особливе розчулення викликають окремі пасажі, зокрема, як те, що тато-кріт носив найменших кротенят у кишені свої куртки:
«Тато встав з-за столу, вдягнув куртку, вмостив двох найменших кротенят у найбільшу кишеню, побажав усім гарного дня і вийшов у ліс».
«Коли кротенята стають трохи більшими і згадують дитинство, їм найважче було повірити, що вони поміщались у татову кишеню. І не просто поміщалися, а почували себе немов у затишній печері».
« – А можна вже не в кишені? – поцікавився Повз.
« – Давайте спробуємо, здається час в кишені вже закінчується. Пора ходити власними лапами», – посміхнувся тато, хоч йому і стало трохи сумно, що дитинство так швидко минає.
Життя сім’ї кротів протікає на фоні чотирьох сезонів року. Кожен із яких сповнений своїх цікавинок та пригод. Але як і в житті людей, так і в лісових звірят день коли випадає сніг є дуже особливим.
«У Буковому лісі є так, що у перший день снігу всі діти обов’язково сходяться на Горб».
Автори емоційно описують це свято першого снігу. Звісно не обходиться без суперечок, в яких найменші мешканці букового лісу намагаються з’ясувати, хто ж робить на небі сніг?
«¬–А ти знаєш, хто зробив цей сніг?
– Знаю, мої дідо з бабою.
– Що? Та де! Це померлі кроти роблять сніг.
– Які кроти! Сніг на небі роблять сови!»
«– Скажи йому, що це сови роблять сніг на небі! – з надією у голосі прохало найменше совеня.
– Ну так роблять.
– А він бреше, що якісь кроти.
– Він каже правду, але не якісь кроти, а білі! Так само як білки, зайці, бобри, їжаки, куниці, лосі, рисі. Вони собі літають на хмарах, дивляться на землю і кидають купи снігу».
Створити спільну казку Прохаськи задумали ще на початках свого подружнього життя. Вони точно знали, що вона буде про кротів, проте написання її відкладали на полиці майбутніх планів, які врешті знайшли свій підходящий момент. Бо казка стала для авторів цілющою в тому сенсі, що допомогла пережити подружню кризу.
Мандрування захопливим світом Букового лісу завершується повчальною та дуже мотивуючою нотою. Одне з найменших кротенят говорить перед сном своїй сестричці: «Знаєш, що? Не боятися – так цікаво».
Цю фразу автори напевно адресують більше дорослим, аніж дітям, в яких страх до нового не є таким виразним, а то й взагалі відсутній. І цього таки достатньо – «не боятися», аби жити і по-новому відкривати світ.
Роксолана Савчин
Джерело: Вголос
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно