У сучасних реаліях, через велику війну, багато маленьких українців та україночок були змушені разом із родинами покинути рідні домівки і опинилися за сотні, або й за тисячі кілометрів від дому. Найбільше бажання більшості з них — це мир і повернення до України, на рідну землю. Саме про це добра, зворушлива та щира новинка від Дзвінки Матіяш під життєствердною назвою «Ми повертаємось додому». 

*для середнього шкільного віку

Головні герої

Знайомтеся: 10-річна Агата. Смілива, розумна, щира дівчинка, яка любить школу і вчитися, а також вигадувати і записувати історії. Інколи вважає себе нестерпною, жахливою і (вивчивши нове слово) нетолерантною. Вона опиняється далеко від рідного Києва, але не залишається самотньою. У неї з'являється новий знайомий — химерний, але дуже-дуже добрий прибулець Рю, що живе у норі та говорить зі своєю бабусею на відстані, а також мудра Фея, із якою найскладніші запитання стають зрозумілішими. Агата вчиться дивитися серцем, бачити невидиме, вірити у дива. І сама історія дає читачу надію на те, що, зрештою, все буде добре.

«Немає нічого неможливого для тих, хто чогось хоче»

«Наш світ знову щасливий. Він пахне любов'ю і житом… Наш світ повний життя. Таким він буде й надалі. Ми з Рю про це потурбуємося…»

Ця історія — багатошарова. Адже окрім цікавої розповіді про пригоди підлітки, у повісті розкривається багато важливих і складних питань, у тому числі про війну, смертність тіла і безсмертя душі; булінг, — коли тебе вважають інакшим / інакшою через твої інтереси, хобі чи вподобання, ображають і не хочуть з тобою дружити. І потрібна велика сміливість, щоб залишатися собою, не боятися бути унікальною у цьому світі і проявлятися. У таких ситуаціях допомагають рідні чи друзі (навіть невидимі чи уявні!), а також промінчик віри у себе.

«… я схожа на саму себе, і часом це доволі непросто – залишатися схожою на себе й не копіювати інших»

Агата відкриває для себе неосяжний Всесвіт із його незліченними таємницями і часто розмірковує (або вже й знає у серці) який же він, Бог.

« – Ти сьогодні веселила Бога ? – питаю я у Феї.

 – Ні. А як Його веселити? 

– Сміятися. Ходити цілий день із гарним настроєм і не тупати ногами, коли щось не так»

Філософська притча для тинейджерів

Ця історія сплетена із історій про:

— чарівні шнурки із семи ниток різних кольорів;

— суп із чарівною петрушкою, від якого рідні стають щасливішими;

— Рю, який прийшов із дуже «просунутого» світу і шукає свою Єдину у сто один рік;

— жовту діру, де тони любові, у яку можна заритися, як у пісок на пляжі, і вдоволено сопіти, коли тебе обіймає сонце;

— уроки тиші й уроки щастя, а також «хмарознавство»;

— дорослішання, усвідомлення своєї унікальності й унікальності кожної істоти, права бути собою;

— прийняття своїх негативних рис характеру та робота над ними;

— дива, коли ти розумієш, який, попри всі проблеми, наш світ прекрасний і незбагненний.

«Спершу я просто ридала і відчувала себе найнещаснішою у світі, де ніхто мене не розуміє. А потім Рю сів біля мене, хоча він усе одно лежав у цей час на воді, і взяв мене за руку. І тоді ми помінялися місцями. Я стала Рю, а Рю став мною. Та я все одно залишалася собою, у мене були руки-ноги і все інше.

На кілька секунд я раптом побачила наш світ очима Рю – чи радше свідомістю Рю. Адже в нього немає таких очей, як у нас.

Мені перехопило дихання від щастя. Наш світ був шалено прекрасний. Він хотів, щоб ним хтось милувався і захоплювався. Лебеді, що дивляться на себе у воду, наче в дзеркало. Хмари також бачать себе у воді. Качки, що просять їжу в перехожих. Молекули й атоми, з яких усе складається. Я – бо я ж стала Рю – не складалась із жодних молекул чи атомів, милувалась світом, який тішиться, коли ним милуються. Це Я було дуже добре…. Усе, що воно пізнавало, збагачувало його і додавало мудрості. Це Я було страшенно багате, але не таким багатством, коли у вас є багато грошей, дача, «мерседес» і джип». 

Коли ти ростеш – кожен день – це нові відкриття, усвідомлення, нові зустрічі, бажання. Ти відкриваєш для себе усю велич цього світу, пізнаєш інших і себе. Тяжко бути дитиною і виростати у часи війни. Але усе колись минає, а орієнтири на добро, любов, віра у дива – рятують, навіть коли дуже важко. 

Тому ця захоплива, фантастична, чудернацька, і водночас мудра, добра-добрезна і тепла, затишна історія зігріє вас у будь-який час, неначе загорне у найтеплішу ковдру, коли вам стане прохолодно на душі та серці. 

І, наостанок, у нас для вас запитання:

1. Чи вірите ви у невидиме?

2. Якого кольору тиша ?

3. А якого порожнеча?

А що це означає, дізнаєтесь, прочитавши книжку!