Напередодні найромантичнішого свята року, коли навколо панує атмосфера любовних зізнань, романтичних вчинків, а кожен другий обирає у магазинах вітальні листівки у формі сердець, ми підібрали для вас історії, які дозволять кожному відчути радість від Дня Валентина. Навіть якщо наразі у вас немає коханої людини – не сумуйте! Адже справжня любов приходить до нас тоді, коли ми до цього дійсно готові. Приємних читань і безмежного вам кохання!

Кетрін Райдер, «Поцілунок у Нью-Йорку» 

«Шукайте двері. Вихід є завжди. Завжди є нова стежина.

 Але якщо стояти на місці, її не знайдеш, розумієте?»

Вже сама назва книги – «Поцілунок у Нью-Йорку» – налаштовує читача на романтичний настрій. Але початок історії зовсім не такий солоденький, як може здатися: головних героїв – студентів-романтиків Ентоні та Шарлот покинули та зрадили їхні кохані. Біль, розчарування, самотність – наші герої не ймуть віри, що колись ще будуть відчувати себе щасливими.

Але випадкова зустріч Ентоні та Шарлот на Нью-Йоркському летовищі та, на перший погляд, зовсім не викликаюча довіри книга «Забудьте своїх колишніх за десять кроків» об’єднує молодих людей і допомагає притлумити душевну біль.

Хоч як гірко, але погодьтеся, краще гуляти на Різдво засніженим та святковим Нью-Йорком, піднятися на Емпайр Стейт Білдінґ, покататися на санях у зачиненому парку на Мангеттені і зробити ще десятки сміливих та не притаманних собі вчинків, ніж сидіти вдома, знову й знову пригадуючи миті розставання. 

Зима – чудовий час для того, щоб відпустити минуле й почати нові стосунки: гріти одне одному руки, пити гаряче какао/каву/глінтвейн, тулитися ближче, щоб зігрітися. І, можливо, Ентоні та Шарлот відчують, що створені одне для одного?

Історія, яка показує, що навіть дуже невдалий і кепський день може перетворитися на один із найбільш щасливих у вашому житті! Минулі стосунки дають нам безцінний досвід і дають змогу рухатися вперед, до чогось нового, цікавого, справжнього.

«Якби мене сьогодні отам в аеропорту спитали, чи можу я бути знову щасливим, я б розсміявся… Але лише кілька годин із тобою – і мені стало легше. Для мене це щось неймовірне. Не уявляю, до чого це все йде, якщо чесно. Але я просто… пригадую, як дивився на тебе на велику після того, як ми були в піцерії, і думав, як цей вечір може бути ще дивнішим, аніж він був тоді… «Хочу дізнатись». Отак я почуваюсь і тепер. Сьогодні щось таке відчувається: завтра, майбутнє…? Я хочу дізнатись».

Кара Мак-Довелл, «Так чи інакше» 

А ви коли-небудь мріяли прожити різні варіанти однієї й тієї самої події? Або побувати у паралельних Всесвітах? Головній героїні цієї історії Пейдж Коллінз (яка завжди нервувалася, коли їй доводилося приймати рішення, навіть незначні!) пощастило провести два варіанти одного й того самого Різдва.

Одне – у штаті Аризона, у сім’ї свого найкращого друга, романтика та красунчика Фітца Вілдінга (у якого Пейдж насправді уже довгі роки таємно закохана, і дівчині доводилось, стиснувши зуби, слухати розповіді про усі його амурні пригоди, ще й давати щодо стосунків із іншими дівчатами поради!). Пейдж хоче зізнатися Фітцу у своїх справжніх почуттях, але чи варто?...

Паралельний варіант Різдва Пейдж проведе у Нью-Йорку (не питайте, як це сталося, краще прочитайте!), а побувати у «місті, яке ніколи не спить» вона вже давно мріяла! Покататися на ковзанці в Центральному парку, побачити ялинку в Рокфеллер-центрі, славнозвісний Санталенд у Мейзіс… У Нью-Йорку Пейдж знайомиться із самовпевненим та розкутим студентом коледжу Гаррісоном і, можливо, це шанс дівчини забути про Фітца?

Які дива ще трапляться із дівчиною на Різдво? Та який із розв’язків цієї заплутаної історії виявиться не тільки справжнім, а ще й щасливим?

«Що я робитиму з омелою, коли хлопець,

якого я кохаю, зараз на іншому боці країни?»

Ті люди, які насправді нас люблять, приймають нас такими, які ми є і допомагають змінити наше життя на краще. Як виявиться, у Пейдж –тривожний розлад, що заважає їй втілювати усі її мрії та плани. І тільки один із хлопців (Фітц чи Гаррісон?), зрозуміє Пейдж та стане для неї надійним захисником та люблячим хлопцем.

«Не варто хвилюватися про майбутнє. Життя буде складним і чудовим,

і якщо я знайду в ньому своє місце, то зможу побачити світ.

І коли це станеться, (він) буде поряд».

Зої Заґґ, «Дівчина Онлайн» (трилогія) 

У День закоханих більше, ніж коли б то не було, хочеться прочитати історію про справжнє, щире, чисте і взаємне кохання. А може навіть, загадати бажання, щоб і з тобою трапилася така ж казка, як і з головною героїнею трилогії про «Дівчину Онлайн» – Пенні Портер. Для цього не потрібно бути найкрутішою, найзвабливішою, красунею/красенем, достатньо мати відкрите, готове до почуттів серце, яке здатне любити та приймати любов.

Пенні ніколи не вважала себе особливою – навпаки, бачила байдужість або насмішки у свій бік від протилежної статі, і тільки її сім’я та друг Елліот завжди були для цієї доволі невпевненої у собі дівчини опорою та підтримкою. Але під час подорожі до «Великого яблука» Пенні знайомиться із загадковим та талановитим Ноа Флінном, і між ними одразу ж виникає взаємна симпатія…

 Їхня історія кохання починатиметься неймовірно прекрасно: романтичними сюрпризами, побаченнями на даху, почуттями, від яких захоплює подих. Ноа і Пенні будуть дорослішати і їхні стосунки протягом трилогії змінюватимуться разом з ними: будуть щасливі моменти, але також і непорозуміння, сварки, розставання… Але якщо це справжня любов – то вона здолає усі перешкоди!

«Так важко знайти слова, щоб описати, що я відчуваю.

Найточніше, певне, буде сказати, що коли я з ним,

то відчуваю, що зустріла «свою» людину».

Нанетті Анджела, «Містраль» 

Із «Міста, яке ніколи не спить» переносимося у неквапну, прохолодну атмосферу Скандинавії. Там, на Неозорому острові, відокремленому від усього світу скелями та морем, дорослішає молодий юнак Містраль, названий так на честь свавільного, нестримного вітру. Хлопець стає підлітком – і перше кохання вривається у його життя бурхливою хвилею та накриває його з головою. Красуня та кокетка Хлоя причаровує хлопця, начебто напоює любовним зіллям, і крім неї, Містралю ніхто не потрібен: ні вірна подруга Іґнація (яка дивиться на друга закоханими очиськами), ні будь-хто інший.

Але для Хлої Містраль – тимчасова забавка, розвага на літо, і хлопцю доведеться швидко подорослішати і зрозуміти, що кохання приносить не тільки радощі та ейфорію, а й розчарування.

Перша закоханість рідко стає останньою у нашому житті, ще рідше – закінчується одруженням, хоч якими б наївними були ми та наші мрії. Але не дарма кажуть, що перше кохання – найчистіше. І подекуди, найсильніше. Адже тоді ти не думаєш, не аналізуєш, не вагаєшся. Ти тільки відчуваєш Серцем. І тому, ці почуття того варті.

«Й у похмурі хвилини, коли життя неначе збивалося на манівці,

він завжди вертався подумки у той час,

черпаючи з тих далеких уже щасливих миттєвостей силу й наснагу.

І завжди був переконаний: якщо вже вам випало в житті таке щастя,

то згодом його можна спізнати ще раз».

Нікола Юн, «Танцюй, моє серце» 

«Може, сама сутність любові в тому,

 щоб розквітати і проростати в інших»

Романтична старшокласниця Еві, яка більше за все на світі полюбляла читати підліткові любовні романи, розчарувалася у коханні. Її батьки розлучилися, бо тато закохався в іншу жінку. Як після цього вірити у всі ті прекрасні, але вигадані історії про справжні почуття ? Еві вирішує віддати усі свої улюблені книги місцевій бібліотеці, але вона, за класикою жанру – зачинена. Натомість дівчина зустрічає дивну жінку, яка радить Еві віддати книги для буккросингу, скринька якої розташована неподалік, а натомість взяти тоненьку брошурку з назвою «Інструкція до танців». Еві і танці? Хм-м-м… Але функція раціонального мислення у Еві начебто вимкнулася, тому що дівчина, сама до кінця не усвідомлюючи як, опиняється у танцювальній студії. Пристрасні, запальні, романтичні танці – найкращий спосіб для того, щоб Еві знову змогла щось відчувати. Тим паче, коли твоїм партнером є сміливий й ну надто вже привабливий юнак на ім’я Екс, стримати свої почуття буде важко!

Романтична, чутлива, душевна та щемка книга про те, що кохання – це радість, щастя, велика удача, хоча інколи воно може завдати нам болю. Але чи воно того варте – вирішувати кожному з нас особисто.

«Закохані пари впевнені, що завжди кохатимуть одне одного.

Це і є спосіб дізнатися, що ти насправді закоханий».