"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Шиманська Анна

Про можливість та важливість читання розмірковують автори «Видавництва Старого Лева». Ми поцікавились у них, чи вдається їм читати у цей непростий час, якщо так – то що це за література і на які книги вони радять звернути увагу читачам. Ось що розповіли нам Богдан Коломійчук, Оля Русіна, Петро Яценко, Оля Купріян та Олександра Орлова.

Олександра Орлова, авторка книг «Парфумерний щоденник Зої», «Де ти, Діно?»

Чи читаєте ви зараз?

Мені вкрай мало читалося у березні, оскільки я була активно задіяна в нагальних перекладах документів для благодійних організацій, що долучалися до допомоги українцям, але квітень став значно продуктивнішим на читання.

 

Що читаєте і чому?

Кілька сегментів літератури: опрацьовую тексти за запитом однієї важливої ініціативи, пов’язаної з роботою психологів і юристів. Йдеться про літературу, що висвітлює воєнні злочини. В моєму випадку, з прицілом на Японсько-китайську війну (1937-1945) та війну у В’єтнамі (1959-1975). Це складне і болюче читання, але з нього можна винести чимало уроків, стратегій розголосу і притягнення винних до відповідальності, загоєння психологічних травм окремих людей і цілої нації. Також маю в читанні (умовно) дитячі книжки-картинки про війну: «Rose Blanche» Кристофа Ґаллаза і Роберто Інноченті, «The Beginning» Паули Карбальєри і Соні Дановськи, «Terrible Things: An Allegory of the Holocaust» Еви Бантінг, «The Butterfly» Патриції Полакко, «The Whispering Town» Дженніфер Елвґрен і Фабіо Сантомауро. Попри складну тематику, це, на диво, розкішні в естетичному плані і життєствердні за наративами видання. Ми, автори, нині тільки вчимося говорити з дітьми про різнобіччя війни. Нам важливо бачити успішні досвіди і чути провідні голоси в цій ніші. Для розради читаю другу «Франческу» Доржа Бату, «Wisdom Of the Shire» Нобла Сміта, містичні детективи Джима Бучера, ботанічну літературу, поезію — словом, усе, що перемикає і наснажує у ці, сповнені тривог і щему, дні.


Що б радили прочитати українцям, які мають на це змогу?

Раджу шукати для себе книжки, які надають підтримку. Тут може йтися про розраду або, навпаки, про зосередженість, емоційну та інтелектуальну напругу. Головне, не полишати спроб читати, навіть, якщо вам здається, що зараз це неможливо: спробувати новий жанр чи взятися перечитувати те, що завжди подобалося, читати по сторінці, вірші, малу прозу, дитячі книжки, або й відійти від текстового формату вбік авдіо. Боротися за свою втіху у читанні і підтримувати українських видавців — це також маленька перемога в цій війні.

Петро Яценко, автор книги «Магнетизм»


Чи читаєте ви зараз?

Понад місяць після початку війни не міг читати нічого, крім новин і аналітики. Писав тільки щоденники і часом тоді, коли замовляли і платили гонорар. Змушував себе. Можливо, так сталося тому, що базова потреба людини безпека. Творчість можлива лише тоді, коли тобі не загрожують. А в стані небезпеки ти перетворюєшся лише на записувальний пристрій: почуття, думки, факти не більше.


Що читаєте і чому?

Зараз евакуював з Київщини до Львова свої книжки, які не дочитав до війни. Це перш за все «Східно-Західна вулиця» Філіпа Сендса, «Кулінарна мандрівка в Гетьманщину» Олексія Сокирка. І ще підліткова книжка «Джуді Муді», яку я читаю через професійний інтерес.


Що б радили прочитати українцям, які мають на це змогу?

Щойно я з польською волонтеркою Марією повернувся з крамниці, де ми купили чимало книжок для українців, які виїхали за кордон. Це вже друга доставка, яку організовує чудовий письменник Володимир Арєнєв. Я працюю як місцевий прикордонний склад та експерт із закупівель 🙂. У нас дуже потужна література, яка розвинулася в останні роки. Це десятки книжок і для дітей, і для підлітків, і для дорослих. Серед інших була біографія Квітки Цісик, книжки-картонки з віршами для найменших, романи Юрія Винничука, підліткова проза Ольги Купріян, чудові історичні пригоди з детективним флером від Богдана Коломійчука... Дуже-дуже багато авторів та назв. Зараз вибір величезний, є знижки, саме час обрати і покращити собі настрій. Хтозна, коли наші видавництва знову зможуть похвалитися таким асортиментом.

 

Оля Русіна, авторка книг «Абрикоси зацвітають уночі», «Мія і місячне затемнення», «34 сонячні дні і один похмурий», «Сестричка» та ін.

Чи читаєте ви зараз?

Десь перший місяць взагалі не могла читати – не могла ні на чому зосередитися. Потім потроху перемкнуло, і читаю щодня, навіть якщо потрошку – тепер це допомагає тримати голову холодною і взагалі якось вивозити все, що відбувається. Думаю, будь-яка реакція психіки – це ок, і якщо хтось і зараз не може нічого читати/дивитися (знаю таких людей), то теж не треба себе силувати. Мій приклад показує, що жага до читання завжди повертається, коли настає її час :)

Що читаєте і чому?

Всього потрошку :) Багато українських авторів, прочитала дві книги Наталі Довгопол («Шпигунки з притулку Артеміда» та «Мандрівний цирк сріблястої пані»), «Діти повітряних тривог» Лариси Денисенко, читаю рукопис своєї колежанки Олі Войтенко («Кожна грудочка землі» – ця книга ще не вийшла друком), прочитала «Дерево росте у Брукліні» Бетті Смітт, «За лаштунками в музеї» Кейт Аттіксон, «Дівчина з Нідерландів» Роберта Матзена, «Уявний друг» Стівена Чбоскі. Такий доволі різношерстий перелік.



Богдан Коломійчук, автор книг «Готель «Велика Пруссія», «Експрес до Ґаліції», «300 миль на схід», «Моцарт із Лемберга»


Чи читаєте ви зараз?

Читаю. Щоправда, значно менше, ніж раніше. Книжки для мене це і відрада, і зв’язок з попереднім «довоєнним» життям.

Що читаєте і чому?

Нещодавно прочитав «Смерть лева Сесіла мала сенс» Олени Стяжкіної і встиг зібрати всі нові видання Гемінґвея. Добре пригадую, що в перші дні війни перечитував «По кому подзвін». Виник важкий резонанс описаних в романі подій з реальністю. Тому й поклав собі підбирати для читання «невоєнну» літературу. Зараз от читаю Роберта Музіля роман «Людина без властивостей». Чудовий текст, тягучий і наповнений сенсом.


Що б радили прочитати українцям, які мають на це змогу?

Радити щось невдячна річ. Але все ж раджу читати (і купувати) книжки сучасних українських авторів. Давайте триматися в цей важкий час разом.

 

Оля Купріян, авторка книги «Мирослава та інші з нашого двору»

 

Чи читаєте ви зараз?

Скажу чесно: читаю зараз тільки новини й книжки вголос для своєї дитини. Художня чи популярна літератури не тримають увагу у фокусі. Мозок не може переключитися.

Що читаєте і чому?

Однак я дуже втішена, що можу і з задоволенням читаю книжки своїй доньці. Їй днями виповниться сім років, і читання вголос – спільне задоволення для нас, спільний час, можливість заспокоїтися перед сном. Я рада, що попри переїзди, війну і нестабільність світу й мого стану можу дати дитині принаймні щось, що було в її побуті раніше. Це – читання. Нещодавно ми прочитали «Гостей на мітлі» Володимира Рутківського. Тепер читаємо «книжки-крихітки» авторів Прибалтики (оскільки ми з донькою тимчасово в Латвії). Дуже милі «кишенькові» історії, перекладені українською.

Що б радили прочитати українцям, які мають на це змогу?

Я би радила «тікати» в книжки, що відволікають від реальності. Ескапізм – це те, що може нині порятувати нашу колективну психіку. Авжеж, ми все одно перебуваємо в реальності війни, проте часом перемикатися – дуже помічне заняття. Я би, наприклад, із задоволенням прочитала якийсь захопливий любовний роман або фентезі! І віддала би багато за те, щоб мати змогу прочитати «Гаррі Поттера», як уперше.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage