Мені здається набагато страшнішим бути ув’язненим усе життя в одному тілі й так ніколи й не зрозуміти всієї повноти життя. Ти раз і назавжди приречений бути тільки тим, хто ти є, таким, як народився. Але коли кожного ранку ти маєш розкіш здобути новий досвід — ти пізнаєш не тільки себе, а цілий всесвіт….

Книга «І так щодня» Девіда Левітана вирізняється делікатним і глибоким підходом до теми самовизначення підлітків, нерозділеного кохання та загалом підліткових переживань. У центрі роману — головний герой А, який від самого народження щодня проживає не своє життя, а знаходиться щодня в різних тілах інших людей, проживаючи день із їхнього життя.

«Щодня я — інша людина. Тобто я — це я, і я це знаю, але водночас я той, хто кожного ранку прокидається кимось іншим. І так було завжди, скільки себе пам’ятаю»

Дивовижним є і той факт, що кожна людина, в чиєму тілі А тимчасово оселяється, приблизно віку головного героя.

«Я не стрибаю щодня з тіла підлітка в стариганя, із шістнадцяти у шістдесят. Зараз це тільки шістнадцять»

І все б нічого, але несподівано в один із ранків А прокидається в тілі нечупари хлопця, з дивною поведінкою і такими ж смаками на музику, але ось дивина — головний герой закохується в дівчину Ріанон.

«Я роками зустрічаюсь із людьми, яких навіть не знаю, але цього ранку, ось тут і зараз, поруч із цією дивачкою я відчуваю слабенький потяг щось справді дізнатися про людину поруч»

Головний герой у тілі іншого хлопця проводить чудовий день із Ріанон, але мусить наступного дня вже знову прийняти чийсь день в іншому тілі. Але ж закоханість залишається в серці й душі А. У чиєму тілі головний герой би не опинявся, він намагався хоча б на кілька годин опинитися ближче до Ріанон, зігравши роль знайомої дівчини чи хлопця або ж просто незнайомця, який хоче завести розмову з Ріанон. Адже один день без коханої людини поруч важко прожити.

«Найкращим у закоханості є саме регулярна фізична присутність об’єкта кохання. Ви налагоджуєте обопільний процес існування в життях одне одного і водночас закладаєте міцний спільний фундамент подальшого життя. Якщо ж коханню бракує присутності одного з вас, то все, що тобі лишається, — це ти. І ти сам собі чи сама собі фундамент. Завжди»

Правда відкривається згодом, головний герой А мусив розповісти правду Ріанон. Усе начебто налагоджується згодом, розгорається справжнє кохання між підлітками, але чи може воно витримати нюанс — коли ти щодня мусиш кохати іншу людину: з іншим іменем, тілом, звичками, уподобаннями, зовнішнім виглядом?…

«Стільки речей ми ніколи не зможемо робити разом! Ми ніколи не зможемо тусуватися з друзями. Я навіть нікому з них не можу розказати про тебе, і це мене зводить з розуму! Ти ніколи не зможеш зустрітися з моїми батьками. Ми ніколи не засинатимемо разом і не прокидатимемось на ранок разом….»

Про розв’язку цієї історії читайте в новинці Видавництва Старого Лева «І так щодня» та пориньте у світ почуттів та непростих відчуттів підлітків. Приємного читання!