На жаль, війна стала новою нормою життя для українців. А отже, оповідання про війну та людей – лише фіксацією історії, спробою не забути про страшні часи для всієї країни. Повномасштабне вторгнення росії в Україну торкнулося кожної родини. У Херсоні, Харкові, Києві та області, на сході та заході України. Від териконів до карпатських гір. Саме тому, оскільки біль великий та всеосяжний, представники мистецтва ведуть дискусії щодо доречності зараз писати та видавати художню літературу про війну.

Думки різні, проте, думаю, той емоційний коктейль, вкладений у написання історій про війну саме зараз, а не після перемоги, справить сильніші враження на читача. Саме тому сьогодні розглянемо детальніше новели Ірини Феофанової «Чужа-своя-рідна».

 

Історії про життя і війну

У збірці містяться 8 новел про звичайних українських жінок, життя яких перевернулось догори дриґом від початку повномасштабного вторгнення.  Героїні живуть у різних місцях, мають дітей, коханих, багато книжок, проте плин життя змінюється 24 лютого.

Збірку відкриває оповідання «Чужесранка», в якому Марина, мати з двома дітьми, тікаючи від окупації у Бучі, приїжджає до родичів у село. Проте й на нього незабаром росіяни матимуть великі плани. Чи зможе жінка врятувати життя не тільки своїх дітей, а й мешканців усієї Калинівки? Дізнаєтесь в новелі.

Ірина Феофанова написала історію й про стосунки підлітків («Між нами війна»), які почались 23 лютого у Миколаєві та завмерли посеред бойових дій. Вона – у Німеччині, він – в селі, яке окупували росіяни. Між ними війна, відстань та біль, який герої пронесуть з собою крізь все життя. Хтось – моральний. Хтось – фізичний.

У збірці є й "мононовели" – історії на 2-3 сторінки, в яких авторка обмежується однією героїнею та її долею. Наприклад, у новелі «Гештальти» ми познайомимось з жінкою-планувальницею, яка вірила та готувалась до повномасштабної війни. Проте життя не завжди йде за планом, а інколи в останній момент підкидає жорстокі виклики.

Особливе ж місце у моєму серці посіла остання новела «Чужа-своя-рідна». Чому саме вона? Все просто. Вперше за всю читацьку кар’єру в оповіданні я зустріла згадування про київський мікрорайон Виноградар, де я живу від самого народження. У березні росіяни активно обстрілювали околиці Києва, коли стояли у передмісті. Так було зруйновано кілька п’ятиповерхівок через дорогу від мого дому.

Героїня оповідання розповідає: «Я здивувалась: а в Києві хіба не стріляють? Подумала, може, я неправильно розумію, все ж інша мова, а я в Польщі тільки другий день. Але господиня наполягала: у Києві наче ж не так гаряче. Ну, можливо, як порівнювати з Маріуполем – не так. Але особисто для мене – гаряче. Я хотіла було розповісти їй про мій будинок на Виноградарі, вона напевне бачила ті фото – одної стіни будинку немає, наче хто взяв і зрізав, лишилися самі меблі й полички з книжками на вцілілій стіні».

Історії на вечір

8 новел динамічні та лаконічні. Цьому сприяє авторський стиль, що в мінімальну кількість слів вміщує максимум змісту. Зазначу: оскільки новели художні (хоч і мають чимало збігів з реальними подіями на початку повномасштабної війни), то й читаються вони більше як історії, за якими СТБ міг би зняти цікавий та якісний український серіал на 8 епізодів. Для когось це буде плюсом. Комусь захочеться відтягнути час до читання художньої літератури про війну, яка й досі триває. Я сприймаю збірку «Чужа-своя-рідна» як якісний приклад короткої прози про війну, яка показує героїв у різних життєвих обставинах, але з єдиною проблемою – абсолютно жорстоким та безпідставним вторгненням до їхніх домівок.

 

Кому НЕ варто читати збірку «Чужа-своя-рідна»

Зазвичай легше підібрати категорію читачів, для яких буде цікава та чи інша книжка. У випадку зі збіркою Ірини Феофанової хочеться виокремити читачів, для яких описане у книжці може бути занадто травматичним.

Отож, кому не варто читати збірку:

1.     Людям, які пережили втрату близьких за час повномасштабного вторгнення

Попри легкість та динамічність текстів авторки, самі історії описують травматичні події для кожного українця. Особливо болісними вони будуть для тих, хто переживає втрату близьких унаслідок війни.

2. Читачам, які не готові до художньої літератури про війну

Відчуваєте неготовність читати про війну? Відкладіть історії на потім. Чимало світової воєнної класики набуло популярності вже після завершення війни.