"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дудник Владислава

Заключна частина серії норвезької дитячої письменниці Турюн Ліан  про пригоди та переживання сором’язливої дівчинки Аліси «Аліса Андерсен і все, чого ти не знаєш (і добре)»  вже в наявності! І Алісі точно є нас чим здивувати, тож поринаємо у світ маленької дивовижної інтровертки! Буде весело!

Літньоканікульний відпочинок і Хлопець-в-гумачках

«Химерно –  не знати більше нічого про те, що наповнить твоє життя. Немов усе, що має відбутися,  вже й так тобі належить, та ти все-одно й гадки не маєш, що саме то буде».

Аліса, як ми пам’ятаємо із попередньої частини «Аліса Андерсен не плаває», переборола свій страх – і плавання тепер приносить їй велику втіху та радість! Що може бути кращим за відпочинок усією сім’єю на березі моря? «Все», – думає Аліса, бо її рідні (ще ті сміливці та відчайдухи, з погляду дівчинки) надають перевагу багатолюдним пляжам, у той час коли Алісі більш за все хотілося б опинитися на безлюдному острові, де на неї у купальнику  ніхто не зверне уваги!

Адже коли ти інтроверт, то те, що іншим здається буденною справою, для тебе може стати ще тим челенджем!

Алісу зовсім не дивує, що у перші ж дні відпочинку у її старшого брата Мартіна  з’являються нові літньоканікульні друзі, але як так вийшло, що Томас і Ґрі – такі класні?

«…коли Аліса зустрічає когось, хто, як здається, міг би їй сподобатися, то стає ще сором’язливішою, ніж зазвичай. Адже тоді трішки важливо сподобатися. І тоді все йде шкереберть. Тоді нічого не вдається до ладу.

Бабуся, татова мама, якій узагалі ніколи в житті не властивий був сором, та яка, однак, добре розуміється на багатьох речах, часто каже саме Алісі: "Люба моя, ти стаєш сама собі ворогом, коли соромишся, взагалі не маючи ніякої причини на це"».

«А тоді вона його бачить. Щоправда, лише спину. Хлопчика. У нього засмагла шкіра і чорне волосся, що звивається кучерями на шиї і стирчить зусібіч, немов йому все одно.

А ще він у гумаках.

Як дивно…

Так дивно, що її серденько забилося швидше і сильніше.

"Гумачки у сонячну погоду", – замислюється Аліса …»

Ох, здається, серце нашої Алісоньки розтопилося, мов її улюблене морозиво на сонці… А це означає – у сто мільйонів разів більше проблем! Аліса соромиться хлопця так, що і слова не може вимовити у його присутності! І що це за дивна повітряна кулька розпирає її зсередини, немов ось-ось лусне?!

Ох, пригоди Аліси справді будуть цікавими! Дівчинка наважиться проникнути на чужу територію та полежати у зручному шезлонгу своїх сусідів, слідкуватиме за братом та його «злочинами», спробує себе у ролі дизайнерки купальників та навіть побуває на «майже побаченні»! Хоча чому на «майже»? :)

«І шезлонг не склався. Так немов він тільки її і чекав. Вони – Аліса і шезлонг – чудова комбінація.

Вона скидає гумачки, випростує ноги, а тоді схрещує їх під собою і розгортає книжку про Алісу в Країні Див. Вона читала її тисячу разів, але хоче перечитати розділ про чаювання.

Якщо матиме бажання.

Але тобі немов життєво необхідно читати, коли хтось довкола шумить, і ніяк не виходить, коли так тихо і спокійно, як у шезлонгу на пірсі біля води».

Аліса мрійниця, її внутрішній світ – міжгалактичний та планетарний, стільки ж там усього цікавого та незбагненного! Одного дня Аліса розмірковує, як створюють повітряні кулі і чи існують взагалі фабрики із їх виготовлення, а іншого фантазує, як би вона почувалася  у ТОЙ САМИЙ, особливий момент, коли ти опиняєшся у правильний час у правильному місці…

«Аліса мугикає мелодію, яку, вона впевнена, придумала сама. Їй та мелодія неабияк подобається, і вона думає, що якби вміла записувати ноти, то могла б, напевно, подати її на щорічний норвезький конкурс мелодій. А тоді думає, що ніколи у світі не зробила б цього, бо вона аніскілечки не хоче стати відомою. Це було б катастрофою. Вона ніколи  не впоралася б із автографами та інтерв’ю на телебаченні. Вона зомліла б із переляку. А наступного дня газети були б переповнені фото композиторки Аліси Андерсен на підлозі із заплющеними очима і майже бездиханної».

Ілюстрації Наталки Гайди такі ж теплі й затишні, як і сонячні днини у книзі про Алісу: малюнки смішні та сучасні, завдяки ним яскраво уявляєш персонажів та дізнаєшся про «родзинки» характеру кожного із них!

Завжди чудово бути в гумачках, або Інструкція для інтровертів

Турюн Ліан вдалося дуже майстерно та правдоподібно, щиро та зворушливо змалювати поведінку та психологічні особливості інтровертиків. Скільки ж разів, читаючи книгу, я впізнавала у Алісі себе й вигукувала: «Так це ж я! Я теж так роблю!»

І я полюбляю ходити у ті магазини, де можна самостійно обирати товар і зводити спілкування з продавцями до мінімуму! Я, як і Аліса,  часто хвилююся й нервуюся, прокручуючи в уяві можливі наслідки тієї чи іншої події. Мені теж важко й незручно відкриватися новим людям (навіть якщо вони мені подобаються)! Якщо й ви такі, то дайте п’ять!

Бо інколи здається, що усі інші знають секрет, як легко й невимушено себе поводити, бути впевненим у собі та розкутим, а ти  геть не в темі!

«Вона взагалі не певна, чи можна її назвати хоч трішки милою. Вона такою не почувається, а особливо коли зазирає у дзеркало. Тоді зазвичай вона бачить тільки пару великих сумних очей і вуста, які здавалися б усміхненими, лише якби вона стояла на голові. Нерідко люди запитують її, чому вона така сумна, лише через те що вона не завжди сміється просто так, як це роблять інші.

Аліса сміється лише тоді, коли по-справжньому радіє, тоді усмішка з’являється мимохіть. І навіть тоді голова опускається, немов погоджуючись з Алісою, що усмішку треба тримати на припоні. Та ба, сама Аліса не завжди з цим згідна. Її тіло просто настільки сором’язливе, що іноді поводиться як собі хоче».

Завдяки цій історії діти-інтроверти відчують себе не самотніми і зрозуміють, що з ними – усе норм, багато їхніх однолітків (й не тільки) відчувають те, що й вони! Але вчитися «приборкувати» свої страхи і  проявляти емоції  та почуття (особливо якщо вони теплі й приємні) – складне завдання для всіх, незалежно від характеру чи темпераменту!

Бути інтровертом так само круто, як й екстравертом! Хто, як не інтроверти, у своїх мріях та фантазіях генерують неймовірні творчі ідеї, уміють насолоджуватися  природою: перегукуються із птахами, милуються квітами, уявляють себе стеблиною у полі, спостерігають за плином хмар та чекають першу зірку на чорному небі? Інтроверти  знають ціну простим радощам життя.

А екстраверти (як, наприклад, старший брат Аліси, Мартін) коли закохуються, теж стають вразливими та замріяними! Бо перше кохання – завжди ніжне, несміливе та тендітне, воно оселяється у твоєму серці і змінює тебе назавжди…

Серію про Алісу Андерсен можна назвати  терапевтичною, адже після неї стає так затишно, спокійно, добре на серці, і ти вчишся приймати себе таким, яким ти є! Прочитавши книгу, мені й самій захотілося закохатися! Так, як можна лише вперше!

« Їй не потрібно видавати себе за іншу. Вона така є». 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage