Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Луцюк Анна

Теплі усмішки, дружня атмосфера, міцна кава, яскраві та цікаві книжки – це лише кілька причин завітати у київську Книгарню-кав’ярню Старого Лева (вул. Прорізна, 10), що 16-17 жовтня святкує свій четвертий день народження. Простір і затишок творять люди з вогником у серці і любов’ю до своєї справи. Знайомимося з суперкомандою і читаємо їхні особливі історії.

Катерина Демиденко, керівниця книгарні, працює два роки:

Це історія про відповідальність, та про те, чому в мене особливий зв'язок з деяким книгами.

Зустріч перша:

Доброго дня! Порадьте мені книгу, яка б могла повернути бажання жити.

- Кому ми будемо шукати?

- Мої сестрі.

- Чи можна запитати що з нею?

- Рак.

Зустріч друга:

- Вона сміялась, а я плакала. Може подіяло, може ні - не знаю. Є ще щось подібне?

Зустріч третя:

- Як ви тримаєтеся?

- Може бути.

- А вона?

- Хоче подивитися на полярне сяйво.

- Можу вітати?

- Ще трішки і зможете.

Найскладніше в роботі це: відповідати на всі робочі повідомлення одночасно, чекати нових книжок та прощатися з останніми примірниками, зібрати усіх на інвентаризацію, стримувати себе від складання динозаврів з книги «Склади своїх динозаврів».

Найсмішніше – це коли консультант Богдан свариться з терміналом, намагаючись пришвидшити його роботу, а люди сміються до сліз. Після цього навіть від чеків не відмовляються. Еге ж! Стільки сил на це пішло.

 

Саломе Енгибарян, менеджерка по зв’язках з громадськістю, працює 3 роки:

Книгарня-кав’ярня на Прорізній – місце, куди я приходжу після галасливих зустрічей-презентацій в школах та бібліотеках міста. Тут затишно, комфортно та ароматно, а фонова музика – завжди дивовижна, ніби знає все про твій настрій! Якось заходить родина: батьки з 6-7-річною донькою; дівчинка побачила мене і каже: «Дивіться, це та пані, що приходила до нас в школу і розповіла все-все про книжки Лева!!!». Ну як не усміхнутися!

По суботах проводжу в Книгарні дитячі майстер-класи за сюжетами наших книжок. І найскладніше – приборкати хвилювання: чи впораюся цього разу, чи сподобається дійство дітям, чи захочуть вони прийти наступного разу?!  І коли того наступного разу серед півтора десятка дітей є знайомі обличчя, які мені усміхаються, розумію, що щирих левенят побільшало!

Веселих пригод у нас не бракує! Одного разу ми були в школі з однією з наших авторок, ще не встигли привітатися, і я чую, як шепочуться дівчата за першою партою: «Як думаєш, хто з них письменниця?!». Часто бувають не авторські зустрічі, а презентації видавництва. І діти просять в мене автограф: на моє «Я ж не письменниця!» є відповідь: «Ви ж зі Старого Лева!!!»

 

Оля Кокошко, продавчиня-консультантка, працює 4 роки:

Можливо, найніжніша історія у моїй пам’яті з роботи Книгарні-кав’ярні, це про Олічку Войтенко, яка писала в нас третю книжку «У світлі світляків. Там, де тиша». Знайомства з різними людьми – найособливіший момент у житті книгаря. Найскладніше – вставати на восьму ранку, а найсмішніше – це наш книжковий консультант Бодя. Ти можеш зовсім безсилий сидіти і спокійненько читати собі книжечку, поки нікого немає, а тут повертаєш голову і в тебе за спиною доросла людина грає у «підлога – це лава», бо чому б ні.

 

Вікторія Кравченко, продавчиня-консультантка, працює 1 рік:

Буває так, що з роками складно комусь довіритись чи хоча б просто знайти однодумців. Але насправді мені пощастило. Книгарня подарувала можливість мати близьку подругу, без якої мені тепер складно уявити свою рутину. Тож моя особлива історія полягає в тому, що дружба – це справжнє диво, не бійтеся довіряти, як цього боялась я. Банальне, але щире: цінуйте людину, допоки вона з вами.

На мою думку, найскладніше в роботі це робити багато справ одночасно, але разом з тим, це досить цікаво, ніби кидаєш собі виклик, що зможеш і, коли вдається все зробити найкращим чином – тішишся.

Смішних випадків буває чимало, а з появою Богдана вони відбуваються просто нон-стоп. Проте, є один, який певно не забудеться. Отже, моделюємо: одна із перших моїх робочих змін і колега говорить, що потрібно зателефонувати пані з приводу замовлення на сайті. Набираю номер, подумки прокручую в голові, що я маю сказати. Минає декілька секунд і я чую на тому кінці слухавки впевнене "алло".  Відчуваю, як моє горло сохне, прочищаю голос і випалюю – «Добрий день, Вас турбують з книгарні Сталого Рева». Чую, що сказала неправильно, червонію від голови і до п'ят, колега поряд не стримує бурхливих емоцій, а мені страшенно соромно. Я повторюю фразу знову і знову мене чекає невдача.  Ледве-ледве стримую сміх і доводжу розмову до логічного завершення. До слова, в моїх колег теж вперше таке було і ми так навіть назвали робочий чат у телеграмі.

Моя улюблена книга у нашому видавництві – це «Лише хмари танцюють з зірками» Турюн Ліан. Писати на тему смерті складно, а ще тяжче донести до читача, що смерті не варто боятись, що про неї потрібно говорити змалку. Напевно, головною ідеєю цього твору є те, що, кожен із нас проживає втрату близької людини абсолютно по-різному, як дорослі, так і малі, але всім нам в період проживання втрати необхідна ПІДТРИМКА, щоб хтось був поряд. Як правило, дітям більш властива емпатія, тож вони відчувають в рази більший спектр емоцій, ніж дорослі.

 

Богдан Безпалий, продавець-консультант, працює 1,5 місяця:

Одного разу я готував клієнтці лате і вона доволі дого дивилася мені за спину де розміщена наша дошка зі списком напоїв, а вже під час розрахунку промовила «Не знаю чи казали вам це раніше, але ви схожі на левика намальованого на дошці. Це з вас малювали?». Я відповів, що ні — зображення зробили ще до мого влаштування на роботу. На що відвідувачка відповіла «Тоді, напевно, це була доля». І от, я тепер впевнений, що Книгарня Старого Лева — точно моя доля.

Для мене найскладнішим у роботі є балансування між постійним прагненням до жартування над робочими ситуаціями і серйозною поведінкою консультанта, наділеного дещо таємничим шармом книгаря.

Якось банківський термінал не приймав картку клієнтки і я не знайшов кращого виходу аніж провести з ним «серйозну розмову» і попросити поводитися ввічливо з відвідувачами. Одразу після цього термінал прийняв картку, а відвідувачка від сміху отримала крепатуру м'язів живота.

Окрім усіх творів Террі Пратчетта, однією з моїх найулюбленіших книжок є твір Сюзен Кулідж «Невгамовна Кейті». Обожнюю його за оптимістичність, спонукання дивитися на «безвихідні ситуації» з різних точок зору та шукати можливості й натхення у всьому що нас оточує. Ще обожнюю Бабуню Дощевіск з циклу «Відьми» Террі Пратчетта. Її погляди на життя такі: «то все головологія», тобто все є суб'єктивним і залежить від наших ставлення до життя і попереднього досвіду. А ще пані Дощевіск відстоює думку про те, що магію не можна купити — вона міститься не в дорогих ритуальних предметах, срібних оберегах чи дизайнерських плащах. Магія у простоті, досвіді, невтомній праці та вмінні спостерігати за плином життя і тими, хто в ньому плине.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage