БуквоМама: Погляд у минуле
Читацький марафон БуквоМама
17.08.2016
Наталія Ясіновська
Марцін Щигельський. Ковчег часу або Велика втеча Рафала із колись крізь тоді в тепер і назад/пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів: Урбіно, 2016. – 232 с.
Сьогодні радо вітаємо третю і останню за час існування марафону БуквоМама гостю - Наталію Ясіновську. У далекому 2012-ому я мала приємність читати Наталчині мамські дописи на ресурсі «Грані-Т» про мовні питання у вихованні старшої доньки. У нинішньому 2016-ому про Наталю, як авторку та перекладачку, чудово знає український читач. Вона поволі та впевнено стає містком від американської книжки до українського читача – підлітка від 7 до 13 років. Видання, над якими майстерно працювала Наталя, можна переглянути та придбати за цим посиланням. Презентуємо Наталчин огляд підліткової книжки Марціна Щигельського «Ковчег часу або Велика втеча Рафала із колись крізь тоді в тепер і назад».
Марічка Удуд
ХТО –
Марцін Щигельський – відомий польський письменник, журналіст, сценарист, лауреат численних літературних премій. Повість «Ковчег часу» (2013) отримала гран-прі ІІІ Літературного конкурсу ім. Астрід Ліндгрен, була відзначена також в Австрії та Німеччині.
Спочатку Щигельський писав для дорослих, бо вважав, що має замало досвіду, щоб створювати дитячі книжки. І лише коли «натренувався» на старших читачах, став писати для дітей.
ПРО ЩО –
Неоднозначна й болюча тема – війна очима дитини. Про це не хочеться говорити, але робити це потрібно – щоб пам’ятати. Хотілося написати ще й «не повторити», але ж навіть якщо не вимовляти слово «війна», вона від того не припиниться. Це лихо, це зло, і про нього треба говорити, щоб відігнати його якнайдалі.
Рафал Гживінський, від імені якого ведеться розповідь, разом із дідусем живе у Варшавському гетто. Його світ крихітний – малесенька кімнатка. Він чудується, що колись уся квартира належала дідусеві. Зараз же вони мають багато сусідів: у кожній кімнаті живе сім’я. Не пустує навіть кухня – там живе учителька пані Анеля, яка, коли їй не сумно, трохи вчить Рафала географії й фізики. Найбільше ж щастя для хлопчика – походи в бібліотеку. Тільки туди дідусь дозволяє Рафалові ходити самому. Завдяки книжкам хлопчик переживає пригоди й мандрує світами. Жуль Верн, Герберт Велс… «Машина часу» справила неабияке враження на хлопчика, вона також дала йому ключ-підказку для розуміння того, що відбувається навколо. Він називає німців морлоками, бо ж хіба люди стріляли б по птахах заради розваги?
Дідуньо грає на скрипці. Удень – у дворах, увечері – у кав’ярні чи ресторані. З того вони з Рафалом і живуть. Та одного дня Дідуньо продає скрипку, щоб Рафала вивели з гетто і віддали під опіку добрих людей. Щоправда, з самого початку усе пішло не так, як треба. Коли Рафалові вибілювали волосся, попекли шкіру на голові. Та й волосся набуло дивного помаранчевого кольору, але Рафалові все ж вдалося вийти за межі гетто. Деякий час Рафал переховується в зоопарку, де знаходить друзів. Трохи старший Емек будує ковчег, на якому вони мають поплисти у пошуках кращого життя.
Рафал чи то насправді, чи у мареннях зустрічається з Мандрівником. І його мудрі судження допомагають хлопчику зібратися з силами й жити далі.
ЯК –
Книжка написана від імені восьмирічного Рафала, який розповідає про своє життя в гетто, втечу, переховування в зоопарку і зустрічі з Мандрівником. Спочатку мені здавалося, що стиль написання не зовсім відповідає віку оповідача. Але Рафал розумний, начитаний хлопчик, крім того, війна змушує дітей дорослішати швидше, та й діти бувають різні й часом справді міркують як дорослі. Оцього «дорослого» у повісті не забагато, бо Рафал щиро дивується, вперше побачивши єнота чи повітряні кульки в майбутньому.
Чимось Рафал нагадав мені Матильду Роалда Дала – вона також читала багато недитячих книжок. От тільки у Матильди були жахливі батьки і надзвичайні можливості, а в Рафала – люблячий дідусь і батьки у далекій Африці.
У розповідь ненав’язливо вплетені пізнавальні моменти про тварин, будову кораблів тощо.
КОМУ –
Молодшим підліткам 9-12-ти років. Хоча насправді читацька аудиторія може бути значно ширшою, бо ж такі затяті читаки, як Рафал, є і зараз. Окрім того, добру книжку-нагадування про болюче минуле варто почитати і дорослим. Щоб пам’ятати.
ЦИТАТИ –
«Це майбутнє дивне. Усі мають машини! Немає гетто і вочевидь немає й морлоків! Що тут відбулося?»
«Сьогодні – це вчорашнє майбутнє, а завтра за два дні вже буде минулим, – таємничо каже Мандрівник. – Тому треба пам’ятати. Пам’ять дозволяє нам не повторювати колишніх помилок, а робити те, що вже колись вдалося».
«Якщо сьогодні морлоки захопили світ і всіх кривдять, а завтра їх вдасться перемогти, не можна про це забувати, щоб ніколи більше в майбутньому не з’явилися інші».
«Звичайна книжка теж може бути машиною часу».
ПОДЯКА –
Видавництву «Урбіно» – за те, що не бояться братися за проблемні твори на болючі теми.
АНОНС -
Наступного тижня очікуйте на відгук книжки Барбру Ліндгрен «Лоранга», «Видавництво Жупанського». Христина Содомора вже готова ділитися своїми враженнями!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно