Booklist: Він. Вона.
Власенко Наталя
22.06.2015
Він: сідає в машину.
Вона: заходить в метро.
Він: багато палить.
Вона: багато читає.
Він: не любить жінок в коротких спідницях.
Вона: носить чорне плаття.
Він: не любить українську.
Вона: пише листи французькою.
Він: носить білі сорочки.
Вона: носить темні окуляри.
Станція Хрещатик,
перехід на Майдан Незалежності.
Він: виходить з машини.
Вона: виходить з метро.
Вони ніколи не перетинаються.
Власенко Наталія, 2015
А буває в житті навпаки: вони перетинаються. Неминуче і обов’язково. І починається історія, яка належить лише їм двом. Історії ці можуть бути теплі та сумні, щасливі чи трагічні. Різні та строкаті. Непередбачувані. Як і саме наше життя.
Дара Корній. «Зірка для тебе»
Історія цього кохання — майже казкова: переплетені паралелі та меридіани, зустріч двох людей, яка ніби була пророкована зірками. Він — Сергій Лічозір. Вона — Зоряна, його Зірка, світло, на яке він чекав усе життя. Удвох вони переживають найвищі радості, і удвох вони мають пережити сумні часи, подолавши всі перепони своєю любов'ю.
«У цій книзі є все, що має бути в класичному романі. Ціла галерея образів: він і вона, Сергій і Зоряна — знедолені герої, які зберегли людяність у нелюдських випробуваннях. Його друг Арсен та її подруга Лєрка, бабуня і тітка, чуйний професор і добросерда прибиральниця… Є в романі загадки імен, секрети вчинків і велика таємниця народження. Тут багато мандрів у просторі й часі, справедливість і кривда, вузькі стежки й розкішні сади. Є буття і небуття. Єдине, чого немає, — фальші, натомість є правда, власне, «Зірка для тебе» — це і є правда, гірка і чиста, про нас усіх, про кожного. Настояна на гріхах і спокутах, витримана десятиліттями у потаємних шафах, вона нарешті вивільнилася».
Софія Андрухович. «Фелікс Австрія»
Цей роман не просто про стосунки двох. Беріть вище: це трикутник відносин. Роман про стосунки жінок, одна з яких заміжня, а друга, її служниця, нерозривно з нею пов'язана; роман про стосунки країн, націй та мов, про відданість та жертовність, любов та зраду. Місце подій роману – Станіслав кінця ХІХ – початку ХХ століття, місто на кресах «щасливої Австрії». «Місто, в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, — долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти».
Антон Чехов. «Він і вона»
Невеличке — у кілька сторінок — оповідання Чехова, але так майстерно і філігранно змальоване, що ніби наживо бачиш ці два образи, які постають перед очима під час читання.
Вони — кочівники, переїжджають з Парижа в Берлін, потім - до Відня, Неаполя, Мадриду... Їх важко побачити, бо вони їздять по місту лише в каретах, вночі, коли темно. До обіду вони сплять, а приймають у себе у невизначений час. Вона — відома співачка, зображення якої можна бачити на картках. А він — всього-на-всього її чоловік (чи це так?). Вони живуть разом скоріше за звичкою. Дехто вважає, що він живе з нею лише через її великі статки. Він кохає її, коли вона, блискуча й чарівна, виходить співати на сцену, а вона обожнює, коли він сердиться і каже голосно «Неправда!». Ввечері після її концерту вони лягають спати разом, аби вранці послати один одного до дідька... Чи кохання це? Вона пише французькою мовою без жодної помилки: «...Бог лише знає, за що я його кохаю. Я поганий психолог, а в даному випадку ми торкнулися психологічного питання...».
Маріо Варгас Льоса. «Витівки кепського дівчиська»
Про «Витівки...» сказано, що це «зворушлива історія кохання перуанця Рікардо до дівчини Лілі. Вони познайомилися в Лімі, де Лілі видавала себе за чилійку. Коли обман викривається, дівчина щезає. Так вона робитиме все своє життя – буде з’являтися і щезати, змінювати імена, національності, документи, чоловіків... А Рікардо її кохатиме всі ці роки і шукатиме, аж доки вона не з’явиться востаннє...»
Кохання цих двох — божевільне, ненормальне...і воно проходить червоною ниткою крізь усе їхнє життя. Він — перекладач із трьох мов, який самотужки досягнув своєї мрії — переїхати з Перу й працювати у Парижі. Він той, хто постійно прощав їй всі її «витівки», кохав її попри все. Знав, що вона готова на все, «тільки б не опинитися серед переможених, тільки б продовжувати дертися все вище і вище». І все одно чекав на неї.
Тему цього божевільного кохання гармонійно доповнюють пізнавальні історичні оповіді багатьох країн другої половини ХХ століття: Париж 60-х, Лондон 70-х, коли символами нової культури стали паби й дискотеки, а місто заполонили хіппі, Японія 80-х із її схибленими на нестандартному сексі мафіозі, Іспанія 90-х... А ще тут є і політика, і революції, і смерті заради ідеї. Дуже насичений роман, який читається на одному подиху й довго не виходить з думок.
Міла Іванцова. «Гра в паралельне читання»
У стосунках двох людей трапляються кризи, бувають любовні трикутники. Але життя – річ непередбачувана, тому часто під впливом різних обставин можуть утворюватися набагато складніші фігури…
Жанна, молода успішна жінка, відправляючись у відрядження, знаходить в купе флешку з десятком чужих оповідань. Для неї вони стали призмою, крізь яку Жанна змогла краще роздивитись власні стосунки, зрозуміти саму себе. Жанна пропонує Віталію – своєму коханцеві (адже Віталій одружений і веде подвійне життя) – читати тексти паралельно з нею. Тиждень такого «паралельного читання» повністю змінює життя героїв.
Як влучно підкреслила Дара Корній, «цей роман не про сімейні цінності. Він про нас – про людей, про те, що кожен потребує тепла, прихистку, розуміння. Роман про те, що увімкнена лампочка в кімнаті – то зовсім не сонце. Лампочки перегорають і гаснуть, тепла вони не дають. На відміну від «стрімкої безповоротної весни».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно