В українських зимових казках склалася традиція, що час від часу хтось із героїв губить рукавичку. «Пан Ніхто» – історія, яку написав дисидент Ігор Калинець на засланні пів століття тому, стала класикою української дитячої літератури. Арчик загубив рукавичку, а в ній поселився хто? А Ніхто! Гра слів, символізм і захопливий сюжет здатні зацікавити казкою як дітей, так і дорослих. Журналістка, культурна менеджерка Богдана Неборак ділиться враженнями про книгу:

***

Казка Ігоря Калинця «Пан Ніхто» – вона про парадокси, на які ми не зважаємо в дорослому віці. Ну скажімо подвійне заперечення, яке є в українській мові, як ось тут: «А хто щось знає? – Ніхто не знає». Коли починаєш вчити англійську, ошелешуєшся – чому там немає двох заперечних часток, таких звичних українському оку й вуху? Та звісно ж Ігор Калинець пише не про мовні норми, а про парадокси в житті – що комусь до душі, іншому може бути неприємним чи шкідливим. Не варто міряти інших за власними вподобаннями.

Дитячі герої Калинця зберігають наївність, при цьому міркуючи про найважливіші речі. І висновки роблять несогірші, як-от хлопчик Арчик. Герої «Пана Ніхта» виявляють, що не так і важливо переконати у тім, як має бути на чиюсь думку. Бо, як каже Арчик, жаліючи за зниклим паном Ніхтом: «Хай би розмовляв неправильно, aле хай би був!»