Роман фінської письменниці Мрії Турчанінофф «Земля роду» розповідає про хутір Невабакка, який впродовж чотирьох століть переживає війни, голод та епідемії. Освіта і нові технології майже не змінюють звичного плину речей на хуторі. Вкорінені у цій місцині люди покоління за поколінням прагнуть опанувати дикою природою, черпають у ній силу і знаходять притулок. Де би не опинялися невабакці, їх завжди непереборно тягнутиме сюди, у центр їхнього всесвіту, бо ця земля роду — вічна.

Зі шведської мови книгу переклала Наталя Іваничук, яка й розповідає про роботу над романом Турчанінофф.

* * *

Як у мене з’явилася ідея перекладу саме книжки Марії Турчанінофф «Земля роду»? Моя близька товаришка, фінляндсько-шведська  (саме так це називається) журналістка виставила у ФБ свій відгук, і він мене так заінтригував, що я відразу попросила книжку й порадила її нашому «Видавництву Старого Лева». Щойно видавництво купило права, у Фінляндії в найбільшій фінській газеті з’явилися повідомлення, що Україна буду видавати «Землю роду». Усі там з нетерпінням чекали саме на українське видання, хоча книжка вийшла в перекладах багатьма мовами до того. Авторка раніше писала винятково дитячі книжки. Це – її перша «доросла», і як на мене успіх неймовірний.

Це — родинна сага, історія родини, починаючи з сімнадцятого століття і до сьогодні. Я люблю саги. Це як вступити відразу в глибоку воду без мілководдя. Це як гра в пазли або розглядання світу в барвистий калейдоскоп: картинки змінюються з кожним новим розділом. А ще в мене було відчуття, ніби мене підхопила течія ріки, іноді стрімка, подекуди повільна, як широкі, низинні розливи. Неймовірне поєднання в перших розділах реального життя героїв з міфологічним світом, з мавками й болотяними духами. Це — земля роду, не одного, а всієї землі фінської. Це — сама Фінляндія у своїй розкішній іпостасі.

Як на мене, композиційний прийом не новий, але тут він дуже доречний, коли книжка починається з сучасності і сучасністю завершується. Така собі історична рамка.

Не збрешу, коли скажу, що всі постаті виписані з величезною любов’ю. Кожна людина, кожна ланка родини складається в одну картину роду людського. Це все дуже нагадує мені Україну, та й історичних паралелей чимало.

Мабуть, книжка мені полюбилася, бо вона і про землю мого роду, про важливість для кожної людини мати свою землю роду.