Цієї осені у «Видавництві Старого Лева» вийшла поетична новинка Ганни Осадко «Мисливці повертаються завжди». Вірші у ці книзі — сильні й глибокі, та проілюстроване Софією Осадко видання промовляє не лише писаним словом, а, власне, живим голосом поетки: за QR-кодами, які тут уміщені, є чудова нагода послухати авторське читання віршів. 

Прочитати книгу і поділитися враженнями вже встигла письменниця, авторка книг «Доця» та «Шептуха», лауреатка Шевченківської премії Тамара Горіха Зерня.

* * *

Я не писатиму про те, як читала цю книгу і що при цьому думала, воно вам не треба.

Це точно не всі зрозуміють. Сумніваюся, що чоловіки — а втім, хто їх знає... Навряд чи діти чи молоденькі дівчата, дзвінкі, окрилені, на самому першому злеті…

А от жінки зрозуміють.

Ці вірші потрібно читати наодинці, коли вдома нікого нема і ніхто не бачить. А по завершенню заховати у  скриню, яку ви відкриваєте раз на рік, і ключі від якої тільки у вас.

У кожної з нас у душі є така скриня.

У тій скрині ще не спиляні тополі біля дому. Там худенька дівчинка за першою партою. Боже мій, яке воно щире і беззахисне, як багато воно думає, яка тоненька у неї шкіра. Як пергамент, кожна рана до самого серця.

Побудь тут, маленька, доки не наросте хоч якась броня, ти ж не витримаєш…

У тій скрині так глибоко, що і не доберешся, лежать спогади про те, чого не було , і ретельно  відібрані непромовлені слова. А ще там страх,  той самий, про який тільки натяками, а краще взагалі нікому…

Жінки, у яких він збувся, більше нічого у житті не бояться. Іноді напруга у скрині зростає, як тиск у котлі. І тоді бажано привідкрити клапан і трохи стравити, щоб не розірвало.

Так от, вірші Ганни Осадко дають вихід цій напрузі.

Ні, ви спочатку поплачете, але це будуть хороші сльози, своєчасні. А потім вам стане легше. Я не те що раджу, я прямо говорю, вам це потрібно.