Цьогорічна традиційна зимова антологія «Видавництва Старого Лева» містить 25 оповідань — по одній історії на кожен день очікування Різдва. Поки наближаємось уже до половини адвенду, ділимося думками письменниці, однієї з авторок книги «25 різдвяних історій» Ольги Карі. Про Різдво, яке зобов’язує та дає надію.

* * *

Різдво зобов’язує: шурхотіти подарунками, споряджати ялинку мерехтливими багатими прикрасами, а головне, хай би там що відбувалося — бути «по-різдвяному» щасливими. Докладати до цього всіх зусиль! З раннього дитинства нас до цього привчали розкішні різдвяні мультики і кінострічки: хай би які випробування випадали героям, різдвяний вечір безальтернативно приносив благість, радість і подарунки, розсварені друзі мирилися, закохані знаходили одне одного, проблеми, болі й прикрощі притрушувало білою ковдрою свіженького снігу, наче їх і не було. А коли цього не ставалося в реальному житті, тебе накривало смутком і почуттям провини – як же так, у всіх щасливий різдвяний настрій, а ти не впоралася, а ти сумний, а в тебе нема ялинки, коханих, друзів чи жодного омріяного подарунку. Сьогодні, коли Різдвяні вечори часто присмачені смутком, тугою, темрявою і почуттям безоглядних втрат, мені хочеться обійняти кожного з нас і сказати: Різдво — це не про обов’язок відчути щастя й мерехтливу радість через силу і власний спротив. Це про те, що Різдвяна зірка осяє благом кожного з нас. Різдво — це про вогник надії у серці на кращі прийдешні часи. І вони настануть!